Керівництво динамівського фан-клубу організувало зустріч уболівальників з Олександром Шовковським, 31 рік. Відбулася вона у приміщенні фан-клубу на Грушевського, 3. Досить тісному — зал тріщав від бажаючих поспілкуватися з основним голкіпером київського "Динамо" та національної команди України. Верхній одяг довелося класти прямо на лаву.
Шовковський запізнився на сім хвилин. Невдоволені його непунктуальністю вже було почали запитувати: "Чому він не йде?". Потім утворили вільний коридор, аби Олександр міг зайняти місце поруч із організаторами.
Спочатку Шовковський, який був у коричневому вельветовому костюмі, зняв з плеча пов"язку.
— Щоб вас не бентежила, — пояснив.
І почав зі вступного слова.
— Ви знаєте, що під час товариського матчу в Ізраїлі зламав ключицю. Одразу зі стадіону мене відвезли до лікарні. Дуже лякала невизначеність. Потім, коли зробили знімок і побачив, що перелом "без осколків", трохи заспокоївся.
Завдяки футболу я забезпечив і себе, і батьків
Після цих слів воротар на хвильку замовк, його душили сльози.
— Соррі, — сказав.
Організатори представили Шовковського як улюбленця жіночої публіки. Це одразу підтвердилося. Перше запитання поставила дівчина, яка зізналася, що почала дивитися футбол через Шовковського. Зараз вона любить усіх динамівців.
Голкіпер розчулився. І розповів про свій шлях до футболу. Сказав, що у дитинстві спав із м"ячем. Заради того, щоб потрапити до спортивного спецкласу, навмисне залишився на другий рік у четвертому класі. Хоча вчився добре. Закінчив школу з двома четвірками.
— Ну, і ще поведінка в мене була на четвірку, — зауважив.
Про Кубок світу Шовковський зараз не думає. Головне — вилікуватися після травми. І подолати психологічний синдром.
— У цьому мені має допомогти колишній досвід відновлення після важких травм, — констатував голкіпер.
Серед тих, із ким йому найзручніше грати, Шовковський відзначив динамівських захисників Сергія Федорова та Владислава Ващука:
— Тому що знайомий з ними давно. Сергія знаю 22 роки, Владислава — 18.
Торкнувся теми легіонерів у "Динамо":
— Зрозуміло, що вони приїхали сюди заробити. Взагалі будь-який гравець, який на контракті у "Динамо", потрапляє в "зону матеріального комфорту". Інколи фінансові блага затьмарюють йому голову. І тут на перший план виходить робота тренера: чи зуміє він домогтися того, щоб футболіст зосередився на професійному виконанні своїх обов"язків.
Сам Шовковський вдячний футболу:
Я багато взяв від Олівера Кана та Віталія Реви
— Завдяки йому я маю все. Забезпечив і себе, і батьків. Але завжди пам"ятаю, що виріс у простій робочій сім"ї.
Кращий воротар України високої думки про одного зі своїх дублерів — 19-річного Рибку:
— У мого тезки є всі дані для того, щоб стати класним воротарем. Чи даю йому поради? Коли це необхідно.
Ідеалу серед голкіперів Шовковський не має:
— Ціную спокій Діди, гру на лінії Буффона, впевненість Чеха. Багато взяв від Олівера Кана та Віталія Реви.
На запитання, чи не заздрить славі Шевченка, Шовковський відповів, що радий за Андрія. Тому що той не розмінювався на дрібниці, а зміг реалізувати свій талант.
— Крім того, і я достатньо популярний, — додав. — Інколи це заважає. Коли прямуєш вулицею і чуєш позаду: "О, пішов!". Хоч паранджу одягай. Так все одно по потилиці впізнають.
Від уболівальників воротар хоче одного: щоб ті поважали професію футболіста.
За перемоги розплачуємося здоров"ям
— Якось я сидів під час матчу на трибуні, — розповів. — Дивно, але залишився невпізнаним. Послухав, як глядачі критикують дії моїх партнерів. Це неправильно. Я ж на заводі не пояснюю, як робітникові краще "виліпити" ту чи іншу деталь. На жаль, пересічному уболівальникові невідомий той обсяг навантажень, який ми змушені витримувати. За перемоги розплачуємося здоров"ям, — ці слова Шовковський вимовив різко.
Спокійніше повідав, як проводить вільний час:
— Інколи читаю, слухаю різноманітну музику. Вчора ходив до театру на виставу "Сатирикону". Отримав море задоволення. Ніщо людське мені не чуже. Можу посидіти за келихом вина з сигарою.
Зустріч тривала годину — футбольний тайм з перервою. За цей час Шовковському тричі дзвонили на мобільний. Він не відповідав. Після "фінального свистка" шанувальники кинулися до Олександра по автографи. Той одразу захитав головою. А керівник фан-клубу пояснив:
— Сьогодні автографів не буде — травмована рука.
Фанатам довелося задовольнитися заздалегідь підготовленими календариками з фотографією голкіпера та його підписом на них.
Вийшовши із залу, Шовковський разом із віце-президентом "Динамо" Вадимом Костюченком та журналістом Деві Аркадьєвим почимчикував до окремої кімнати. Біля її дверей чатував охоронець.
— Що там у них — фуршет? — запитав у нього кореспондент "ГПУ".
— Ні, просто людям поговорити треба.
Олександр Шовковський народився 2 січня 1975 року в Києві.
1982 року почав займатися футболом у команді "Чайка" під керівництвом Григорія Матієнка.
6 березня 1994 року у матчі з "Кременем" дебютує у вищій лізі чемпіонату України.
13 листопада 1994 року у домашньому матчі з естонцями вперше грає у складі національної команди України.
1999 року нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.
Десятиразовий чемпіон України, шестиразовий володар Кубка України.
У вищій лізі чемпіонату України провів 248 матчів, пропустив 143 м"ячі.
У єврокубках зіграв 82 матчі, пропустив 99 м"ячів.
За національну команду України провів 64 матчі, пропустив 44 м"ячі.
Був одружений з тележурналісткою Властою Шовковською. Має сина Владислава.
1 
1
Коментарі