Італієць 60-річний Еціо Гарнероне тренує кілька футбольних команд у Черкасах. Усі вони називаються "Інтернаціонале". Найстарші вихованці італійця грають за першість області. Свого часу тренер виховав Клаудіо Маркізіо — основного футболіста туринського "Ювентуса", срібного призера Євро-2012.
Зустрічаємося в магазині спортивного одягу біля центрального стадіону, що належить Гарнероне. Еціо в сірому спортивному костюмі з написом червоними літерами "Інтер".
А чому не синьо-чорні кольори?
— Бо я їх ненавиджу. Із дитинства вболіваю за "Мілан". Народився і жив у місті Кунео. Це у П'ємонті поблизу Турина. У 16 років почав грати за дубль "Торіно", а з 18 років закріпився в основі. Зіграв до десятка матчів, потім коліном ударили в спину. Зазнав важкої травми. Лікувався 1,5 року. На свій попередній рівень вийти не зміг. Пішов на тренерські курси у Флоренції. Потім тренував дітей у рідному місті. Найвидатніший мій вихованець — Клаудіо Маркізіо. Ми з його батьком Франческо грали в одній команді. Не менший потенціал, ніж у Клаудіо, мав воротар Андреа Д'Ааміко. Він розпочинав свою кар'єру теж у "Ювентусі", але розгубив свій талант, скотився до "Асколі", а тепер узагалі не грає в серії "А".
Як ви опинилися в Україні?
— Я часто обідав у ресторані, де працювала Леся. Одружився і 2003 року переїхав до України. Найперше, що зробив у Черкасах — пішов подивитися місцевий стадіон. Бачу, непоганий, значить, і команда має бути пристойною.
І як?
— Пішов подивитися на їхнє тренування і розчарувався. Нічого нового, прогресивного. Після Італії — це небо і земля. Акцент робиться на фізичну підготовку. Тактика вбога. Тренувальні вправи одноманітні. Кілька років терпів, а тоді вирішив створити власну футбольну команду. Хочу довести місцевій владі, що професійна команда — це не тільки заїжджі гравці. Її цілком можна зробити з місцевих вихованців. Адже професіоналізм не десь там далеко на чужині. Він у наших головах.
Багато охочих відвідали ваше перше тренування?
— На перший збір прийшли 30 хлопчаків. Думали, що я їм накажу пробігти два кола, а потім кину м'яч і гайда. Вони іншого тут не бачили. Однак я довго розмовляв із кожним. Намагався з'ясувати, наскільки серйозно він захоплюється футболом. Потім почалися тренування. Жодне з них не було схоже на попереднє. Придумував нові вправи, заохочував до роботи ігровими моментами. У дні матчів обідали всією командою. Потім прогулювалися містом, налаштовувалися на гру. Ішли на стадіон, зустрічалися зі вболівальниками. У роздягальню заходили за 1,5 години до матчу.
Вам не пропонували попрацювати в команді професіоналів?
— Був тренером із фізпідготовки 2005 року. Це коли черкаський "Дніпро" вийшов до першої ліги. Закінчився сезон, а про продовження співпраці ніхто зі мною не говорить. Я до такого не звик. Тому пішов.
Чим вам запам'ятався Клаудіо Маркізіо? Яким він був у дитинстві?
— Сконцентрований на грі. За 90 хвилин матчу забував усе на світі. Навіть дитиною був рідкісним професіоналом. Побігав, упрів, а наступного дня приходить у випраній і випрасуваній формі. Був на рідкість дисциплінованим. Юнаком я хотів відвезти його до "Мілана", однак спортивний директор нашої команди запропонував компроміс. Мовляв, спочатку ми повеземо його в "Ювентус", а якщо там відмовлять — у "Мілан". На перегляді Клаудіо так сподобався функціонерам туринців, що вони без розмов лишили його в себе.
Підтримуєте з ним стосунки?
— Аякже. Дзвонимо, обговорюємо події. Не те що з Шевою. 2009 року він переїхав сюди грати. Я його знав ще по Італії. Чому він у "Челсі" не заграв? Бо звик працювати в системі "Мілана". В Англії був наче риба, викинута з води. Так от, я кілька разів дзвонив йому в Київ. Хотів, щоб він долучився до моєї футбольної школи. Адже це в Україні, а не в Італії. Секретарка брала трубку, просила надіслати факс зі своїми пропозиціями. Я надіслав, а відповіді не було.
За якусь українську футбольну команду вболіваєте?
— Ні. Моя любов одна — "Мілан".
А коли "Шахтар" грав із "Ювентусом"?
— За "Шахтар". Я жодного разу в житті не вболівав за "Ювентус". Хай уже мені пробачить Маркізіо.
1 
1
Коментарі