Олексій Житник, 34 роки, 1992-го став олімпійським чемпіоном і відразу поїхав грати у Національну хокейну лігу. Корінний киянин, він виступає за збірну Росії. Але коли взяв участь у матчі всіх зірок НХЛ, вийшов на лід з українським прапором. Зараз захищає кольори "Нью-Йорк Айлендерс".
Минулий сезон для вас був не зовсім успішним. Чому?
— Дошкуляла травма гомілки. Через неї пропустив усю передсезонну підготовку. Планував забити за "Айлендерс" 7–9 голів. Вдалося відзначитися тільки 5 разів. Зате грав постійно, підтверджуючи свій високий контракт.
До "Айлендерс" у НХЛ ви виступали у "Баффало". Були інші варіанти продовження кар"єри?
— Запрошували "Монреаль", "Колорадо", "Вашингтон" та "Бостон". Керівництво "Баффало" теж було не проти залишити мене. Але пропозиція "Айлендерс" виглядала найпривабливішою. (Житник підписав чотирирічний контракт на $ 14 млн. За минулий сезон заробив $3,515 млн. — "ГПУ").
Яке місце посідає "Айлендерс" за рівнем зарплат?
— Цифри постійно змінюються. Але назагал усе благополучно: клуб має фінансовий запас міцності. "Айлендерс" — не найбагатший клуб НХЛ, але й не найбідніший.
Із Гретцьким зустрічаємося двічі на рік
Як вас називають партнери по команді?
— "Зі". Так, як і в колишніх командах. І тренерам зручно, і мені. Я на такі обставини навіть уваги не звертаю. У "Баффало" мене зрідка називали "Зорро". А найперше прізвисько мені придумали у "Соколі". Називали "Слоном".
До НХЛ ви переїхали саме з Києва. Яку суму отримав "Сокіл" за ваш переїзд до "Лос-Анджелес Кінгз"?
— Можу лише сказати, що обидві сторони залишилися задоволеними угодою. Пригадую, виникли деякі труднощі з моїм переходом. Я виступав за московський ЦСКА і був військовозобов"язаним. Питання вирішили, коли мене перевели до Збройних сил України і списали до запасу.
На матч усіх зірок НХЛ ви виходили з українським прапором.
— Я — українець, який виступає за збірну Росії. В Україну навідуюся щоліта.
Кажуть, у вас три паспорти — український, російський та радянський. Це правда?
— Український та російський точно маю. Можливо, десь валяється і паспорт СРСР.
У Лос-Анджелесі вашими партнерами були зірки світового хокею — Пол Коффі та Вейн Гретцький. Нині підтримуєте з ними стосунки?
— Ні. Погомоніти можемо тільки при зустрічі. Кожний має свої справи. Гретцького бачу двічі на рік, коли граємо проти "Фініксу". Я взагалі домашня людина, тусовок не люблю. Серед колег тримаю постійно зв"язок з Колею Хабібулліним та Русланом Салеєм. Більшу частину вільного часу проводжу в сімейному колі: з дружиною Людмилою та двома дітьми. Аліні 7 років, Максимові — 9.
Кажуть, у НХЛ новачків часто розігрують. Вас "підколювали"?
— Один прикол досі пам"ятаю. Грав тоді за "Лос-Анджелес". Вилітали на один із поєдинків. Сів у літак, скинув взуття. Трохи задрімав. Просинаюся перед приземленням, бачу: черевиків немає. Переглянув усе навколо — нема. Довелося йти босим через усю злітну смугу. Черевики побачив тільки біля терміналу, де видають вантаж.
Позаминулий сезон ви грали у російському "Ак Барсі". У Казані тоді зібралася збірна світу. Які враження від тієї команди?
— Чемпіонами стати не вдалося. Це погано. Зате вразила фінансова міць клубу, організація справи у Татарстані. Так що я ні про що не жалкую. Атмосфера на наших матчах була подібною до енхаелівської.
Чому не їздили на серпневий збір національної команди Росії?
— Мене туди ніхто не запрошував. Не думаю, що на мене не розраховують, просто до Чикаго приїздили ті російські легіонери, які живуть поруч. Я ж літо завжди проводжу в Києві.
Два попередні роки у Києві проходив міжнародний юнацький турнір на призи Олексія Житника. Організація цього заходу — ваша ініціатива?
— Ні. Знайшлися кілька ентузіастів, моєї заслуги у цьому не було. Цього року змагання не відбулися, у Києві влітку тільки на одній арені не був розморожений лід. Нічого не скажу і про подальшу долю турніру. Зараз в Україні гине не тільки юнацький хокей.
1972, 10 жовтня — народився у Києві
1989 — дебютував у "Соколі"
1991 — перейшов до московського ЦСКА
1992 — став чемпіоном Олімпіади, дебютував у НХЛ
1998 — віце-чемпіон Олімпіади у складі збірної Росії
2004 — гравець російського "Ак Барсу"
2005 — гравець "Нью-Йорк Айлендерс"
Заслужений майстер спорту. Одружений, має двоє дітей
Коментарі
1