45-річний Ігор Йовічевич — хорватський тренер і футболіст. Виступав за хорватське "Динамо", іспанський "Реал", японську "Йокогаму", "Гуарані" з Бразилії, китайський "Шеньянь", французький "Мец". Був тренером молодіжної команди "Карпати", потім у 2013–2015 роках працював із першою командою. Нині — з молодіжними командами хорватського "Динамо" із Загреба. Має дружину Сніжану. З нею виховує синів Маркуса та Філіпа, які займаються футболом.
Спілкуємося телефоном.
Стежите зараз за українським футболом?
— Коли працюєш у такому вимогливому клубі, як загребське "Динамо", всю свою концентрацію та бажання приділяєш роботі. Від цього страждає родина. Звичайно, що час від часу стежу за українським чемпіоном, у курсі справ, що відбувається в українській прем'єр-лізі. Читаю українську пресу, обговорюю футбольні моменти з друзями, які живуть в Україні. Але не так глибоко й змістовно, як це було в часи, коли я тільки-но залишив "Карпати".
Успіхи збірної України Андрія Шевченка стали для вас несподіваними?
— Ні, абсолютно. Я завжди говорив, що у Шевченка є великий тренерський потенціал, харизма, багато ідей. Він має кваліфікований тренерський штаб, який робить Шевченка ще грамотнішим із тактичної точки зору фахівцем. Зараз збірна України показує один із найкращих футболів у Європі.
Дуже радий також за Ігоря Пластуна, який був капітаном "Карпат" у час моєї роботи, а зараз отримує виклики до збірної України.
Завдяки чому Шевченкові вдалося побудувати таку сильну збірну?
— Тренерська ідея — на першому місці. Має гарне уявлення того, якою він хоче бачити збірну. Свого часу в ролі футболіста Андрій Миколайович мав досвід роботи з дуже сильними тренерами. Набув багато ідей, викристалізував власне бачення футболу. Все це зародилося в нього в голові, а з часом перейшло на тренерську роботу.
Торік Хорватія зіграла у фінальному матчі Кубка світу. Які складові успіху?
— Хорватія не є другою командою у світі за гравцями, але є першою у світі за духом, атмосферою всередині команди. Я думаю, що важливим чинником стало вміння витиснути із себе максимум щоматчу, у кожному епізоді. Не важливо, чи це Модрич, чи інший гравець. Особливо в стресових умовах, коли не все виходить на полі чи є помилки в окремих гравців, партнер готовий завжди підстрахувати. Власне, у цьому і є хорватський дух. Перемоги додали гравцям упевненості. Виграш в Аргентини (3:0 на груповому етапі. — ГПУ) став переломним для хорватів, допоміг остаточно повірити у власні сили. Після цього в мене вже не було сумнівів, що збірна в Росії виступить успішно.
У Хорватії футбол працює на експорт. Місцеві клуби виховують футболістів і потім продають їх за хороші гроші до сильніших чемпіонатів. Як удалося налагодити цей процес?
— Футболісти вже мають таланти від народження. Потім переходять у структуру професійних клубів. Там працюють із тренерами, які мають можливість стажуватися в найкращих європейських клубах, різних за стилем, щоб бути готовими до всіх сегментів гри. Якщо хочуть побудувати контратакувальну команду — їдуть у Німеччину або до Клоппа в "Ліверпуль". Якщо слід вчитися позиційному футболу — потрібно їхати в Іспанію. В Хорватії інвестують у знання тренерів чималі гроші.
Потім отримані знання потрібно перенести до талановитого футболіста. Насамперед він має розуміти, що без культури роботи, виховання особистості не зможе досягти успіху. Тому що виграють турніри саме особистості. Футболіст має спочатку перемогти себе.
У київському "Динамо" свого часу грали Огнен Вукоєвич, Єрко Леко, Горан Саблич, Ніко Кранчар. Зараз є Йосип Піварич. У "Шахтарі" легендою став Даріо Срна, слід залишив Стіпе Плетикоса. Але останні роки переходи хорватів в українські клуби припинилися. Це питання лише фінансів?
— Після "срібла" на Кубку світу жоден із гравців збірної не змінив клуб. Ось тільки зараз Ребич перейшов у "Мілан" з "Айнтрахта". Тому тут багато що залежить від покоління гравців, футбольної долі.
Українська ліга була шостою-сьомою в Європі. Звичайно, футболістам хотілося грати в сильному чемпіонаті, це давало можливості виступати за збірну. Крім того, фінансові умови були хороші. Зараз ситуація змінилася.
Ринок футбольний суттєво виріс. Українські клуби працюють в інших напрямках. Це нормально. Рівень Тайсона, Коноплянки, Циганкова — високий. Не кожен гравець із ними може конкурувати.
Працюючи в "Карпатах", вам удалося підняти плеяду молодих футболістів у першу команду. Мар'ян Швед, Василь Кравець, Володимир Костевич перейшли до європейських клубів за хороші гроші. Зараз в Україні багато говорять про те, що потрібно виховувати власних молодих гравців, але поки не дуже виходить. Чому?
— Молодий гравець має зрозуміти культуру клубу, за який грає, регіону, в якому живе. Повинен розуміти, яку футболку він носить, який герб у нього на грудях. Це все не має бути порожніми словами. Глядачам і вболівальникам завжди подобалося, коли саме місцеві футболісти грають за команду. Саме на таких простих аксіомах має будуватися виховання власної молоді. 1969-го "Карпати" виграли Кубок СРСР, спираючись на власних гравців.
Тренер не має боятися за свою шкуру. Дай можливість молодому гравцю помилятися, щоб він виріс. Не думай, що тебе звільнять через два матчі. Коли ти впевнений у своїх гравцях, самі футболісти це відчувають і швидше прогресують.
Також важливим є поєднання молодих гравців і досвідчених. За час моєї роботи в "Карпатах" грали Ігор Худоб'як, Ігор Пластун, Олег Голодюк. Вони допомагали молодим футболістам на полі в плані досвіду, стали одним цілим на полі.
Збірна України цьогоріч виграла Кубок світу серед молоді. З того часу пройшло три місяці, але тільки одиниці з тих футболістів мають стабільну ігрову практику. Як не втратити цих гравців?
— Тут можна провести паралелі із хорватським футболом. Талановиті виконавці вже грають в основних складах дорослих клубів у чемпіонаті Хорватії. Це дає їм великий досвід. Без цього досягти зростання, прогресу, переходу в дорослий футбол — украй важко. Має бути довіра.
Хорватське "Динамо" не може довіряти тільки молодим футболістам. Тому що команда має грати в Лізі чемпіонів. Тренер команди Ненад Беліца комбінує молодих гравців із досвідченими.
На молодіжному рівні має стояти на першому місці результат чи все-таки гравці мають отримувати потрібний досвід?
— Говорять, розвиток молодого гравця має бути на першому місці. Тому що молодіжний футбол — це тільки можливість потрапити в дорослий. Але насправді так не виходить. Потрібно розвивати футболіста через результат. Якщо немає стресових ситуацій — не буде й результатів. Гравець має вчитися проявляти себе у складних моментах. Не тільки в матчах, а й на тренуваннях повинні намагатися бути першими, в кожній вправі. Тільки так можна виховати сильного гравця.
Даріо Срна завершив кар'єру та став одним із помічників Луїша Каштру в "Шахтарі". Які перспективи в нього стати самостійним тренером?
— Я переконаний у тому, що з Даріо вийде хороший тренер. Він, як Шевченко, має власні ідеї, харизму та власну думку. Намагається вчитися, розвиватися. Має все, щоб реалізуватися в цій професії.
Проблемою для українського футболу є тренери. Покоління спеціалістів 1990 років відійшло. Відходить покоління тих, хто працював у 2000‑х. На зміну їм майже нікого немає. Власники клубів не дуже поспішають довіряти молодим тренерам.
— У "Барселоні" довірили Хосепу Гвардіолі, який до цього працював лише з другою командою один сезон в третій лізі. А він уже в першому сезоні виграв шість трофеїв. Був при цьому недосвідчений. Жозе Моуріньйо вигравав свої трофеї, коли був недосвідченим тренером.
Тут багато залежить від власника клубу. Свого часу мені повірив Петро Димінський.
У Лізі чемпіонів жереб звів "Динамо", Загреб, і "Шахтар". Чого очікуєте від матчів між чемпіонами України та Хорватії?
— Насамперед цікавих ігор. Думаю, що "гірникам" буде непросто. "Динамо" минулого сезону отримало хороший досвід у єврокубках. Команда стала ще сильніша. За флангового форварда Дані Олмо вже зараз готові заплатити під мільярд гривень. Сильний також півзахисник Емер Гояк.
Чи може так статися, що ви знову працюватимете в Україні?
— Я завжди мріяв працювати в загребському "Динамо". Це для мене рідний клуб. Радий, що така можливість з'явилася. Отриманий досвід у Хорватії зробив із мене сильнішого тренера, ніж я був до цього. Поки що не знаю, як буде далі.
2 
35413
Коментарі