На початку 70-х років минулого століття львів"янину Адамові Гнатіву, 64 роки, не було рівних у світі в жимі двома руками у категорії до 52 кг. Рекорд 132-сантиметрового спортсмена, встановлений 1972-го — 120,5 кг, — залишається нездоланним дотепер. Зустрічаємося в залі Львівської спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву N1. Там важкоатлет працює тренером.
1972 року ви були одним із найсильніших у світі. Чому не потрапили на Олімпіаду в Мюнхені?
— Мене під політику "гнули". Я виграв "олімпійський тиждень" у Німеччині — генеральну репетицію перед іграми. Там були представники всіх держав. Казали, що Гнатів — олімпієць. Дали позолочений значок із п"яти кілець, посвідчення. А потім ні з того ні з сього в центральній газеті написали, що я в лікарні. А я був у найкращій формі! Перед тим на Кубку Балтики встановив два світові рекорди. Світовий рекорд у сумі триборства також належав мені. Але керівництво збірної вирішило нікого не брати у вазі до 52 кілограмів.
У Мюнхені ви мали б шанси поборотися за перше місце?
— Думаю, так. Поляк Зигмунд Смальцєж переміг із результатом 337 кілограмів. А мій результат був — 342. Не гарантую, що виграв би "золото" Олімпіади, але те, щоб був би призером — це сто відсотків. З Олімпіадою мене кинули. Керівництво збірної з важкої атлетики пропило ту Олімпіаду. "Баранки" (нульові оцінки. — "ГПУ") були в чотирьох спортсменів збірної СРСР. А в моїй категорії жоден радянський атлет не був заявлений.
1972 року ви стали другим на чемпіонаті Європи, програвши Смальцєжу. Що завадило перемогти?
— Там був повний перебір зі змаганнями — Кубок дружби, чемпіонат СРСР і зразу чемпіонат Європи. Задрочили нас тоді. Ну а що — програв Смальцєжу. Поляки ширялися — вживали анаболіки.
А радянські спортсмени також вживали допінг?
— Аякже. Хоч і не настільки, як поляки. Серйозно перевіряти на допінг почали десь із 1982 року.
1976-го могли поїхати на Олімпіаду в Монреалі?
— Для цього треба було посісти одне з перших двох місць на Спартакіаді народів СРСР у Вільнюсі. Я став четвертим. Хто винен? Тренери збірної України робили збори не спортсменам, а собі — у Феодосії. Плавали у Чорному морі, їли ікру. Спека — в тіні 36 градусів. А Спартакіада була у Вільнюсі. Там температура 19 градусів. Від різкого переохолодження всі перехворіли.
Капітаном збірної СРСР був суперважковаговик, дворазовий олімпійський чемпіон Василь Алексєєв. Чим запам"ятався?
— Хто були найсильніші — грубіянами всі були. Голос як після мутації.
Скільки платили за рекорди?
— Виписували 750 карбованців. "Чистими" отримував біля 600.
Знаю, ви перенесли інфаркт.
— Так, у 1987 році. Лікарі казали дружині, що мені залишилося жити пару днів, може пару тижнів. А після цього я виграв чемпіонат Європи у 1995 році в Польщі серед ветеранів.
Як нині живете?
— Та намагаюся зводити кінці з кінцями. Пенсія мінімальна. Маю ще надбавку "За особливі заслуги перед державою Україна" — прожитковий мінімум плюс 35 відсотків. Тобто десь 800 гривень. Мені народний депутат Ярослав Кендзьор у 1995 році казав: "Адаме, треба потерпіти". Він-то терпить непогано, — сміється.
1944, 9 вересня — Адам Гнатів народився у Львові
1969 — став членом збірної СРСР, за яку виступав 10 років
1971 — переміг на Спартакіаді народів СРСР
1972 — став срібним призером чемпіонату Європи
Встановив 14 рекордів світу в жимі двома руками і в сумі триборства. Одружений, має доньку Наталю та сина Адама
2 
1
Коментарі