Cергій Дзиндзирук, 30 років, у грудні став чемпіоном світу з боксу за версією WBO. У травні він захистив свій титул і тепер може позмагатися із "зірками" боксу — Оскаром де Ла Хоєю або Фернандо Варгасом. Живе Сергій у Броварах, під Києвом.
Правда, що ви колекціонуєте домашні квіти?
— Три роки цим займався, поки у любителях виступав. Купував, розсаджував, обмінював. Мав близько тридцяти видів. Друзі мою кімнату називали оранжереєю. Коли перейшов у професіонали, облишив цю справу. Не до квітів стало. Зате захопився стрибками з мосту. Уперше стрибнув у Кам"янець-Подільському. Лячно було, висота — метрів 50. Це важче, ніж на ринг виходити. У Гідропарку стрибав, у міському парку Гамбурга. Ще картингом займаюся у рідних Броварах.
Але ж мешкаєте ви у Німеччині.
— Доводиться. Там я працюю. А весь вільний час проводжу в Україні. Дома почуваєшся комфортніше, тому що для німців ти завжди іноземець. Навіть брати Клички там так і не стали своїми. Хоча маю в Німеччині своїх фанатів. Вони не тільки на мої поєдинки приїздять, а й тренування відвідують.
Титул чемпіона світу ви завоювали у поєдинку проти мексиканця Сантоса. Бій був важким?
— Так. Сантос — досвідчений майстер, тактично грамотний. Спочатку промацував його, а потім уже бив.
В Україні інтерес до боксу менший, ніж у Німеччині?
— Набагато. Українські телеканали бокс транслюють зрідка, а в Німеччині — щодня.
У вас є ідеал боксера?
— Чотирнадцятирічним захоплювався Тайсоном. Коли той відійшов у тінь, став подобатися Льюїс.
Наскільки важливою для вас є допомога тренера?
— Під час підготовки до бою вона неоціненна. Але на рингу можуть виникнути позаштатні ситуації. Ти маєш миттєво зорієнтуватися і прийняти рішення самостійно.
У Броварах маю однокімнатну квартиру
Чи маєте проблеми із зайвою вагою?
— Бувають. Я виступаю у вазі 69,5 кілограма, а набираю й до 75. Тоді сідаю на жорстку дієту: сік, шоколад, добре просмажені спагетті. А протягом шести годин до початку бою взагалі нічого не їм.
Як облаштований ваш побут?
— У Німеччині клуб, за який я виступаю, знімає мені квартиру. У Броварах маю однокімнатну. Мерія обіцяла покращити умови, але поки що не зробила цього.
Свою дружину ви зустріли в Броварах?
— Так. Свого часу разом із товаришем по збірній Юрієм Нужненком знімали у Броварах півбудинку. Олена жила поруч. Спочатку наші стосунки були приятельськими, просто сусідська ввічливість. А потім почали дружити, почуття стали сильнішими. Разом ми вже сім років. Хоча офіційно стосунки оформили три роки тому, перед народженням доньки.
На початку вашого роману Олена знала, що її коханий — боксер?
— Звичайно. І в Києві, й у Броварах вона завжди відвідувала мої поєдинки. А зараз і до Німеччини приїздить, щоб підтримати під час бою. Хоча я не дуже це схвалюю. Олена страшенно хвилюється, коли я на рингу. Тому навіть очима дружину не шукаю — її хвилювання мене нервує.
Донька тата впізнає, коли транслюють бій за його участю?
— Так. Кричить: "Тато, бах-бах", радіє. Хоча Катруся ще не розуміє до кінця, чим займається батько. А взагалі під час будь-якого боксерського поєдинку шукає мене на рингу очима.
Ім"я доньці обирала дружина?
— Ні, я. Але чому назвав Катею, навіть не поясню. Хоча вирішив так, коли тільки дізнався, що народиться дівчинка. Олена не заперечувала.
Хто у вашій сім"ї головний?
— Ніхто. Повна рівноправність. Хоча останнє слово завжди залишається за мною. Просто у мене життєвий досвід більший — дружина молодша на п"ять років. Але майже всі речі ми сприймаємо однаково, тому не сперечаємося. Я завжди намагаюся здивувати кохану. Як правило, квітами...
1976, 1 березня — народився у Броварах на Київщині
1999 — став професійний боксером
2003 — чемпіон Європи
2005 — чемпіон світу
У професійному боксі провів 32 поєдинки, усі виграв, причому 21— нокаутом.
Одружений, має доньку
2 
1
Коментарі