Досі перемог у футбольної України не було. Йдеться не про окремі успіхи, досягнуті національною збірною та клубами в різні роки. Історичні виграші України в Росії 1998-го, окремі перемоги в єврокубках "Динамо", "Шахтаря", "Дніпра" над "Спартаком", "Арсеналом", "Барселоною", "Реалом" та іншими відомими клубами — так і залишилися винятками зі смуги поразок.
Сьогодні ми на порозі історичної для нашого футболу події: національна команда України за крок від виграшу відбірного турніру світової першості.
До футбольної еліти можна потрапити двома шляхами. Перший — коли футбол у країні розвинутий, а гравців високого класу безліч. Тоді національна команда приречена бути світовим лідером. Другий — коли знаходиться півтора десятка здібних футболістів, об"єднаних спільною метою. Вони напружують усі фізичні й моральні сили та, за везіння, витісняють кілька подібних за потенціалом команд. І тимчасово здобувають собі місце серед еліти. Яким шляхом іде Україна — зрозуміло.
Останні 12 місяців нам щастило: розкріпачення наших гравців, на яких ніхто вже всерйоз не сподівався, проблеми у суперників, які або недооцінили українців, або з певних причин не були готові зіграти з ними на повну потужність, казкове везіння Блохіна, який чи не кожним своїм рішенням влучав у "десятку".
Об"єктивно нинішня збірна України сильніша хіба що за команду зразка 1994–1995 років. Команди чотирьох наступних скликань мало чим відрізнялися від теперішньої, а виконавці бували й солідніші (той же суперзірковий Шевченко). Але зробити останній крок і пройти відбірний турнір завжди щось заважало.
Останні 12 місяців нам щастило: розкріпачення гравців, проблеми у суперників, казкове везіння Блохіна
Не будемо докопуватися до того, що змінилося в команді. Як їй вдалося випередити у своїй групі одразу шість збірних. У тому числі Грецію — чинного чемпіона Європи. Не тому що нецікаво, чи сильніші нинішні збірники за своїх попередників. Не тому що немає бажання порівнювати Блохіна із Сабо, Лобановським чи Буряком. А тому що найближчими годинами в нас з"явиться нагода порадіти за національну команду.
Сьогодні ми входимо до світової футбольної еліти. Час нашої радості може настати вже завтра о 21 годині, коли в Тбілісі завершиться гра між збірними Грузії та України.
2 
1
Коментарі