Боксер Денис Пояцика, 21 рік, виглядає стомлено. Він щойно прилетів із болгарського Пловдива, де став чемпіоном Європи. "Золото" далося нелегко. Під оком у Пояцики величезний синець.
Хто поставив? — запитую.
— Азербайджанець у півфінальному матчі упіймав на протиході. Нічого страшного, лікар одразу допоміг. Мені не звикати до такого. Перший синець отримав ще у п"ятирічному віці.
Розраховували на успіх у Пловдиві?
— Відверто кажучи, ні. Думав, що з такими суддями у мене немає шансів. Арбітри тягли тільки росіян, а у фіналі я бився саме з росіянином Романчуком. Відчував підтримку трибун: болгари були проти суддівського свавілля.
У фіналі переміг нокаутом, бо суперник дістався слабкий?
— Як може бути слабким боксер, який став другим на чемпіонаті світу? Просто я підійшов до бою у оптимальній готовності, правильно побудував його. Взагалі ж ніколи не планую перемагати нокаутом. Коли так себе настроюєш, можеш перегоріти й програти. Працював у своїй манері — агресивно. Тільки побачив "дірочку", зразу бив (сміється).
Перед твоїм боєм маріуполець Ісмаїл Сіллах програв. Це додало злості?
— Так, допомогло налаштуватися. Сіллах програв незаслужено, його суперника витягнули судді. Це усі бачили.
Яке враження від організації турніру?
— Прекрасне. Мешкали у п"ятизірковому готелі, усі разом. Харчування відмінне: багато риби, я саме на неї налягав. У вільний час гуляли Пловдивом. Місто невелике, красиве, трохи рідний Кременчук нагадує. Пройшовся по магазинах, купив кілька сувенірів. Футболки здебільшого.
Мерія Кременчука платить стипендію — 350 гривень
Хто першим привітав з перемогою?
— Тренер. Одразу після бою. Коли зайшов до роздягальні, узяв в руки мобільний, хоп — а там смс від мами. Потім друзі, дівчина почали бомбардувати повідомленнями. Звичайні, приємні слова: вітаємо, молодець.
Де золоту медаль зберігатимеш?
— Вдома, звичайно. Віддам матері, у неї є колекція моїх відзнак.
Коли рідних побачиш?
— Затримаюся в Києві на день, потім зразу додому у Кременчук. Місяць відпочиватиму, можливо, на море до Криму виберусь. Якраз стипендію щомісячну маю від мерії отримати — 350 гривень. Далі треба готуватися до наступних стартів. Чемпіонат світу наступного року в Москві, потім Олімпіада. Звідти теж повинен привезти якісь медалі.
Чим займаєшся у вільний час?
— Байдикую. Повалятися на дивані, музику послухати — це моє. Тренування забирають багато часу, тому відпочивати намагаюся повноцінно.
Зі скількох років займаєшся боксом?
— З десяти. До того три роки займався дзюдо. Пішов у спорт, бо набридло отримувати стусани на вулиці. Ніхто мене не змушував, батьки не спортивні.
1985, 29 квітня — народився у Кременчуці Полтавської області
1995 — почав займатися боксом
2006 — чемпіон України
2006 — чемпіон Європи
3 
1
Коментарі