"Одним із найбільших симулянтів був Артем Мілевський"

 

Юрій Мосейчук 10 років судить матчі вищої ліги

Арбітр 43-річний Юрій Мосейчук обслуговує матчі прем'єр-ліги з 2004-го. Представляє місто Чернівці. Викладає в національному університеті на кафедрі здоров'я людини, рекреації та фітнесу. Мріє, щоб після гри представники обох ­команд підходили й дякували за матч. Спілкується українською.

5 липня 2010 року П'єрлуїджі Колліна став куратором українських арбітрів. Як відреагували на це призначення?

— Після літніх зборів нас покликали в Будинок футболу для представлення керманича комітету арбітрів. Прізвища ніхто не говорив. Серед можливих кандидатів називали росіянина Олексія Спіріна.

Коли Григорій Суркіс ­(тодішній президент ФФУ. — "ГПУ") представив Колліну, то присутні були шоковані. ­Ніхто не очікував, що така видатна особистість працюватиме в суддівському корпусі України.

На першій зустрічі П'єрлуїджі всіх привітав і заспо­коїв. Сказав, що ми будемо спільно працювати. Надалі особисто зустрічався з кожним арбітром — запитував про побут, сімейне життя, тренування, проблеми суддівства та бачення розвитку арбітражу.

Що змінилося з приходом Колліни?

— У штаті комітету арбітрів одразу з'явився тренер із фізпідготовки. Для кожного судді розробили програму. Тоді почалися повсякденні тренування.

Ми збиралися раз на місяць, щоб обговорити резонансні епізоди й прийняти спільні рішення. Після кожного туру Кол­ліна з помічниками аналізують усі матчі. Вибирають найбільш актуальні відрізки. Надсилають нам на електронну пошту з поясненнями, як у конкретному епізоді слід було діяти, що варто покращити.

Які зміни сталися у трактуванні правил? В останні роки найбільше питань виникало до гри рукою.

— Гра рукою — це головна проблема українського футболу. До приходу Колліни ми кидалися з боку в бік. За кілька днів до призначення італійця прийняли рішення: будь-яке торкання м'яча рукою каратиметься штрафним ударом чи пенальті. Колліна зламав цей стереотип. Треба враху­вати кілька критеріїв — відстань, швидкість польоту м'яча, чи міг футболіст уникнути контакту.

Подивилися відеонарізки ­моментів. У них чітко показано, коли потрібно карати гравця за гру рукою, а коли м'яч влучив у кінцівку, що перебувала у природному положенні. Це не є порушенням правил.

Які ще стереотипи зламав Колліна?

— Усю критику Колліна бере на себе. Суддя має готуватися і проводити ігри. Якщо ти зробив помилку, то розбірки будуть серйозними. В розмові сам на сам П'єрлуїджі висловлює ті претензії, що вважає за потрібне. Колліна створив комітет арбітрів як футбольну команду. Тобто, він є тренером, а ми — гравцями. Такого чудового мікроклімату в колективі раніше не було. Ми всі — однодумці.

Ваш колега Анатолій Абдула сказав: для нього на полі всі рівні і неважливо, якою була трансферна вартість футболіста.

— Зірковість та авторитет гравців впливають на суддів, які розпочинають свій шлях. На них чиниться тиск. Важливо — чи дасть рефері відчути це футболістові. Вистачить одного епізоду. Одразу відчувається, чи є в арбітра характер та сила волі. Якщо — ні, то гравець буде тиснути й керувати суддею. Тоді нічого не зміниш.

Є тренери, які до матчу можуть "пройтися" по арбітру. Як реагуєте?

— Це тактична підготовка до матчу. Назвавши певне прізвище, тренер думає, що психологічно тисне на арбітра. Потрібно бути готовим витримати цей удар, вийти на поле й показати, що ти поводишся гідно.

Кажуть, коли арбітр помилився в бік од­нієї команди, потім намагається компенсувати це аналогічним рішенням щодо іншої. Це правда?

— Якщо відчуваєш, що зробив помилку, то маєш про неї забути і працювати так, ніби нічого не сталося. Це таке правило. Неписане. Якщо зациклишся на думках про помилку, то надалі наробиш їх ще більше й зіпсуєш матч.

Скільки часу має арбітр для прийняття рішення?

— На оцінку моменту в нас є буквально 2–3 секунди. За цю мить треба визначити, було там пенальті чи удар від воріт. Важливою є фізична підготовка. Якщо швидкий ривок не накладає свій відбиток на прийняття рішення, то це є хорошим знаком якості підготовки арбітра. Мені набагато простіше приймати рішення у статиці — зупинитися й оцінити ­епізод.

Згідно з правилами, арбітр може змінити своє рішення, якщо не відбулося поновлення гри. Це нормальна прак­тика. Якщо ж гра відновилася, то рішення арбітра остаточне.

Як 90 хвилин зберігати концентрацію?

— Багато залежить від досвіду. Суддя має знаходити ті хвилини, коли можна розслабитися й відпочити, і, навпаки, коли потрібно зібратися. Адже практично нереально зберігати концентрацію всі 90 хвилин. Найбільш небезпечний відрізок матчу — це останні хвилини. Тоді вже накопичилася втома.

Важко відрізнити симуляцію від реального порушення?

— Кваліфікований арбітр має вміти це робити. Щоб виявити симуляцію, потрібно бачити гравця й описати епізод з його участю за певними критеріями. Чи грає футболіст у м'яч, чи використовує легкий контакт, щоб упасти, чи картинно він падає. Питання симуляції гостро стоїть у штрафному майданчику. Адже це потенційний 11-метровий удар.

Одним із найбільших симулянтів був Артем Мілевський. Він використовував практично будь-який контакт для того, щоб ввести арбітра в оману. В деяких випадках можна було призначити штрафний, але арбітри настільки були готові до його падінь, що карали Мілевського за симуляцію.

Марко Девич (колишній гравець "Металіста" і "Шахтаря". — "ГПУ") — теж дуже хороший симулянт. За Романом Зозулею з "Дніпра" треба уважно стежити. Він досить непередбачуваний. Хитрі гравці постійно намагаються використати свою перевагу і заробити фол для команди.

Чи є футболісти, які можуть допомогти арбітрові? Наприклад, заспокоїти партнерів.

— У "Шахтарі" — Даріо Срна, у "Динамо" — Андрій Ярмоленко, у "Дніпрі" — Руслан Ротань.

Капітан має більше прав спілкуватися з арбітром, ніж інші гравці?

— За правилами — ні. Капітан тільки виводить команду на поле. Та цілком нормально, якщо будь-який гравець чи капітан у коректній формі поцікавиться тим чи іншим епізодом. Арбітр має право дати йому певні пояснення, якщо це не заважає проведенню гри й не відволікає від виконання функціональних обов'язків.

Як ставитеся до розмов про "зарядженість" арбітрів?

— В Україні прийнято говорити, що арбітр помиляється через упередженість чи якийсь мотив. Кожен суддя, що будує своє майбутнє, не чорнитиме власне прізвище. А помилки є і будуть. Це — аксіома.

"Є моменти, коли можна використати перехідну картку"

У лютому 2009 року Футбольна асоціація Північної Ірландії запропонувала впровадити помаранчеву картку. Арбітр зможе вилучати гравця на 10–15 хвилин з поля. Такою карткою каратимуть фоли, що не тягнуть на червону, а жовтої для них замало.

— Зміна правил — це досить довга процедура. Не думаю, що це зараз на часі й що така ідея буде запроваджена, — каже Мосейчук. — Дійсно, є ­моменти, коли можна використати таку перехідну картку. Дії арбітра залежать від його темпераменту та особистості. Один показує одразу червону. Ліберальніший покарає жовтою. Якщо гра під контролем, то можна обійтися гірчичником. Та якщо є напруга й боротьба, то жовта картка не допоможе. Потрібно показувати червону, щоб емоції згасли.

×