Востаннє подібне було 80 років тому. Учасники Олімпійських ігор 1936-го в Німеччині мали вітати публіку нацистською "зигою". Більшість спортсменів вирішили не втрачати через таку "дрібницю" шансів стати олімпійським чемпіоном. До чого вони всі "дозигувалися", усім добре відомо.
Тепер історія повторюється. На жіночому чемпіонаті світу з шахів, який стартуватиме 10 лютого в Тегерані, всі учасниці мають носити на голові мусульманський хіджаб — хустку, що прикриває обличчя та фігуру жінки. Велика група шахісток із різних країн вирішила через це бойкотувати чемпіонат. Серед них українська екс-чемпіонка світу Марія Музичук.
Натішитися із принциповості української шахістки не дає маленький нюанс. Старша сестра Марії Музичук, яка зве себе Анною, хоча немає такого українського імені, спокійно їде до Тегерана разом із ще кількома українками. Тож маємо одразу два приводи для гордості. Спочатку пишаємося Марією Музичук, яка принципово послала подалі тих мусульман. А потім гордимося Анною Музичук та її співвітчизницями, яких не злякали "закони шаріату". І вони готові боротися за світовий титул у хіджабах. Виграють — чудово. Програють — буде шикарна "відмазка".
Коли ж серйозно, то приклад сестер Музичук є чудовою ілюстрацією всієї нашої спортивної і не лише політики. Коли нам вигідно, ми принципові та непоступливі. Коли ні — навпаки. Я не звинувачував би молодих шахісток. Високі спортивні результати навіть у шахах не означають високої культури чемпіонів. Просто дівчата поводяться подібно до перших керівників нашої держави. Які сьогодні говорять одне, а завтра протилежне. І зовсім цим не переймаються.
А цікаво — вдягнула би хіджаб дружина нашого президента Порошенка, якби треба було їхати з чоловіком до Ірану? Я навіть знаю відповідь на це запитання. Марина Порошенко вчинила би так само, як шахістка Музичук. Яка із двох? Це залежало би від чого завгодно. Лише не від справжніх глибоких переконань і життєвих принципів.
70
Коментарі