Ексклюзиви
Понеділок, 29 вересня 2008 17:53

"Обіцяні гроші дала тільки Тимошенко"

  Армен Варданян каже, що влада Запоріжжя не поспішає покращувати його житлові умови
Армен Варданян каже, що влада Запоріжжя не поспішає покращувати його житлові умови

Борець класичного стилю Армен Варданян, 25 років, переміг на Олімпіаді в Пекіні всіх потенційних претендентів на "золото" в категорії до 66 кг. Олімпійського чемпіона-2004 Фарида Мансурова із Азербайджану та чемпіона світу-2006 Ніколая Гергова із Болгарії Варданян здолав за явної переваги. Однак у підсумку Армен став лише третім. Несподівана поразка в чвертьфіналі від киргистанця Канатбека Бегалієва перевела його у втішний турнір за бронзу. Ці змагання Варданян виграв.

— Мабуть, здолавши Мансурова, я підсвідомо розслабився, — каже Армен. — Розумів, що головного суперника вже здолав. А Бегалієва я вже якось перемагав. Це було на чемпіонаті світу 2003 року, де я взяв срібло. Утім, то була моя помилка. На Олімпіаді відчуваєш величезне психологічне навантаження, впоратися з яким важко. Особливо коли події виходять з-під твого контролю.

Кидок, який приніс йому перемогу, Бегалієв виконав із допомогою ноги.

— Воно то так, але недарма кажуть, що поганий той борець греко-римського стилю, який не вміє боротися ногами, — усміхається. — Так, правилами це заборонено, але то також майстерність — підключити ногу. Щоб це тобі допомогло, а арбітр нічого не помітив. Правда, у мене в арсеналі таких прийомів немає, адже тренер із дитинства вчив боротися чисто. Хоча іноді допомагаю собі ногами за інерцією.

Ви стали єдиним українським борцем греко-римського стилю, хто привіз із Пекіна медаль. Іншим, за словами наставника збірної Нельсона Давидяна, завадила добре виступити детективна історія зі снотворним. Мовляв, не приймали його лише ви, та й то лише тому, що проти був ваш особистий тренер Мурат Саргсян. Це правда?

— Мені важко судити, що там сталося, адже я був зосереджений на своєму виступі. У будь-якому разі, перед тим як критикувати своїх колег, Нельсон Амаякович мав би взяти відповідальність і на себе. Знаходячись на такій посаді, тренер має знати, що відбувається в команді, що приймають його підопічні.

Тобто найбільша заслуга у вашому успіху належить особистому тренеру Саргсяну?

— Найперше за олімпійську медаль маю подякувати своїм батькам. То їх турбота допомогла мені підійти до Олімпіади в такому хорошому стані. Щоб допомагати мені, батьки навіть виїздили зі мною на заключний збір до Алушти. Виходить, що я був єдиним, хто харчувався не в їдальні, а тим, що приготувала мама. Так смачно як вона, не куховарить ніхто. Після батьків творцем моєї бронзи назвав би Мурата Саргсяна. Власне, він мені як другий батько. То саме він колись побачив у мені — шестирічному — талант борця. Пригадую, я лежав на борівському килимі в технікумі рідного Ленінакана, директором якого був мій тато.

Які страви маминого приготування смакують найбільше?

— Колись в одному із кафе спостерігав цікаву картину. Батько запитував свого маленького сина, щоб він хотів поїсти. "Хочу такий салат, який готує мама", — відповів малий. Тато намагався допитатися, що то за салат, із чого він. "Такий смачний, який готує мама", — відповідав хлопчик. Те саме й у мене. Те, що готує мама, — найсмачніше. Мабуть, тому, що зготовані ці страви із любов"ю. Неважливо, чи це щось вишукане, чи щось звичайне.

Армене, тепер, коли ви стали олімпійським призером, можете назвати себе забезпеченою людиною?

— Якби-то… Наразі отримав лише обіцяних 350 тисяч гривень із рук прем"єр-міністра. Усе інше обіцяли місцеві керівники із Запоріжжя. Машину, квартиру, інші блага — усього цього чекаю й дотепер. І, складається таке враження, що чиновники забули про свої обіцянки. Усе, що мені подарувало місто, — це ваза. Але мені вже 26 років, у мене є дівчина, і я збирався одружуватися. Утім, де мені будувати сімейне життя? Не в квартирі ж із батьками й сестрою. Гадаю, із боку міських і обласних запорізьких можновладців таке ставлення є проявом непорядності. Я свою обіцянку виконав і привіз із Пекіна медаль. А ось керівництво своїх обіцянок виконувати не поспішає.

Пригадую ви казали, що до Запоріжжя тому й приїхали, що тут вам забезпечили кращі умови, ніж у рідному Ленінакані.

— На той час, 1998 року, запорізькі чиновники дійсно забезпечили мене всім необхідним для підготовки та нормального життя. Утім, час іде, сьогодні я вже дворазовий чемпіон Європи, срібний призер чемпіонату світу, володар Кубка світу. Тепер уже й бронзовий призер Олімпіади, а покращувати моє життя місцева влада не поспішає.

Тоді є сенс змінити прописку?

— Сподіваюся, до цього не дійде. Я звик до Запоріжжя. Маю багато друзів, мені тут комфортно. Є надія, що й місцеві керівники згадають про свої обіцянки. Якщо ж ні, тоді дійсно розгляну варіанти із переїздом. Представники окремих областей мене запрошують, але наразі я їм відмовляю.

Із ким відзначили "бронзу" Пекіна?

— Із друзями — президентом Асоціації греко-римської боротьби Києва Нориком Геворкяном, його братом Суреном.

Також у нашій компанії був олімпійський чемпіон із кульової стрільби Артур Айвазян. Заочно був знайомий із ним уже давно, а особисто познайомилися ми тільки зараз, коли разом стали призерами Олімпіади. Артур — прекрасна людина, ми швидко знайшли спільну мову.

Айвазян розповідав, що на зустрічі в Києві дозволив собі три чарки текіли.

— Ну, я текіли взагалі ніколи не куштував! Та й загалом до спиртного я байдужий. Хіба іноді можу дозволити собі сухого червоного вина. Утім, то буває рідко, під час великих свят. Може, коли мені як Артуру буде 35 і я вже буду олімпійським чемпіоном, то й дозволю собі випити текіли.

Зараз ви читаєте новину «"Обіцяні гроші дала тільки Тимошенко"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 770
Голосування Яка найбільша проблема Києва?
  • Затори
  • Хаотична забудова
  • Нищення історичних місць
  • Незаконна торгівля, МАФи
  • Громадський транспорт
  • Мало шкіл та дитсадків
  • Сміття
Переглянути
Погода