Коли двоє видатних біатлоністів сучасності — білоруска Дар'я Домрачева та норвежець Уле Ейнар Бьорндален — заявили про завершення кар'єри, хотілося запитати: "Коли вони йдуть, то хто залишається?" Адже подружжя перебуває в чудовій спортивній формі — жодному чинному українському спортсмену не до снаги такий рівень.

Однак рішення прийняте. Бьорн­дален так і не здобув соту в кар'єрі перемогу на офіційних змаганнях. Домрачева, як видається, просто хоче побути мамою своєї маленької дитини. Востаннє вони вийшли на старт у різдвяній гонці на футбольному стадіоні німецького Гельзенкірхена, де в естафеті змагаються команди двох спортсменів — жінки і чоловіка.

Ці змагання не є офіційними. Проте в них беруть участь практично всі найсильніші біатлоністи у світі. А за успішний виступ організатори платять немаленькі гроші. Тож боротьба йде всерйоз.

Так було і цього разу — спортсмени боролися за перемогу з усіх сил. Однак на фініші сталося таке, чого я не бачив жодного разу в житті. Бенедикт ­Долль із другої команди Німеччини, який по ходу дистанції обійшов Бьорндалена та мав фінішувати третім, зупинився на фінішній прямій і пропустив великого норвежця вперед. І так дав йому та його дружині нагоду востаннє в житті піднятися на п'єдестал пошани.

Це нагадало мені далеке дитинство. У ньому нам розповідали про благородство радянських спортсменів, які не женуться за призами, як їхні зарубіжні суперники, а виступають виключно заради високих ідеалів спорту. Виявляється, ці ідеали справді існують. Причому в тому самому буржуазному спорті, де все за гроші.

Бенедикт Долль, який на очах тисяч глядачів віддав свій приз "королю" біатлону Уле Ейнару Бьорндалену та "королеві" біатлону Дар'ї Домрачевій, свої призи ще отримає й гроші заробить. Однак головне він вже зробив: своїм благородним вчинком назавжди увійшов в історію спорту. Шкода, що в нас цього ніхто не помітив. Бо що взяти з країни, яка шаленіє від майстрів мордобиття?

×