Наприкінці 2002 року захисник київського "Динамо" Владислав Ващук, 30 років, відмовився від контракту з найтитулованішою українською командою задля переходу до московського "Спартака" — в радянські часи найпринциповішого суперника киян.
Там у Влада не все склалося, як гадалося. Півтора року він був без команди, аж поки опинився в одеському "Чорноморці". Звідки його знову запросили до збірної України. А влітку цього року Владислав повернувся до рідного клубу. Забуто непорозуміння з президентом киян Ігорем Суркісом, який обіцяв не пускати гравця на клубну базу в Кончі-Заспі.
Ващук призначив зустріч у власному ресторані "Тампопо", де хазяйнує його дружина Маргарита. Минулого понеділка туди саме завітав і колишній держсекретар України Олександр Зінченко у супроводі ще двох людей. Вони сіли за столик, і Зінченко, енергійно жестикулюючи, щось пояснював своїм співрозмовникам.
Андрій Червиченко просто викинув мене зі "Спартака"
Владислав спізнився на кілька хвилин. Під"їхав на "БМВ" шостої моделі. Був у світло-синіх джинсах та білій бобці. Замовив безалкогольний коктейль і вибачився, що неголений.
Повернімося до конфлікту трирічної давнини з президентом "Динамо" Ігорем Суркісом. Був тоді у вас чинний контракт з клубом чи ні?
— Сьогодні це не має жодного значення. Історія давно забута. І якщо ви хочете з цього розпочати, розмови не вийде.
Добре. Як вам "Динамо" після повернення?
— Змінилася і команда, і ставлення керівництва до певних речей. На краще: нині гравці почуваються розкутіше як на полі, так і поза ним. Відчувається європейський підхід. Мені він подобається, тому й проблем психологічного плану не виникло.
А ігрового?
До команди, яка уже вибула з єврокубків. Через це не вагалися?
— Ні, хоча "Динамо" зобов"язане грати у Лізі чемпіонів і виходити з групового турніру до плей-офф.
Мені важко сказати, чому поступилися "Тюну" — тоді ще не був у команді. Але я не зрозумів принципу, за яким визначався склад на матч у Берні. Як можна було не випустити Реброва? Сергій — дуже кваліфікований гравець, і нині він це підтверджує.
Ми "підігріваємо" суперників донеччан, "Шахтар" робить те саме
Чи можна говорити про те, що створюється нове "Динамо"?
— Думаю, так. Не секрет, що у команді були очевидні внутрішні проблеми, які відбивалися на результатах. Чув від хлопців: не так давно кожен робив, що хотів.
Зараз, завдяки Анатолієві Дем"яненку, з"явився стрижень, відштовхуючись від якого можна сподіватися на подальші успіхи. Насамперед у Європі. Адже український чемпіонат не дуже цікавий. Є один суперматч проти "Шахтаря". Все інше — локальні розборки. Ми "підігріваємо" суперників донеччан, "Шахтар" робить те саме. От і вся інтрига.
"Динамо" заслужено перемогло "Шахтаря"?
— За грою ми перевершували суперника, який не справив сильного враження. Тому незрозумілі слова Луческу, коли він почав шукати якісь виправдання поразки своєї команди. Мені подобається позиція капітана гірників Анатолія Тимощука. Він відверто заявив, що деякі легіонери "Шахтаря" непрофесійно ставляться до своїх обов"язків.
Ви граєте на позиції ліберо, від якої відмовилися майже всі європейські гранди. Не важко бути останнім з могікан?
— Зараз ми не діємо з яскраво вираженим вільним захисником. Хіба що у потрібні моменти я "підчищую" партнерів по обороні. Головне — організувати захисні дії. Так, як це робив у "Мілані" знаменитий Франко Барезі.
Вас можна назвати учнем Лобановського?
— Можна, тому що я грав під його керівництвом. Лобановський був неперевершеним психологом і сильним тренером. На мою думку, Валерій Васильович досяг визначних висот. Пам"ятаю, нас лякали, коли стало відомо, що Лобановський повертається. Навантаження у Васильовича справді були значні, але нічого, пережили. Тому що знали: так треба для справи. Лобановський на людях завжди був сильним...
Шева вже не кричить, якщо не віддають йому передачу
Ви брали участь у останніх матчах збірної України. Яке враження вона справляє зсередини?
— Команда вміє перебудовуватися по ходу матчу, більше контролює м"яч і вчиться грати першим номером.
Лідера збірної Андрія Шевченка ви знаєте давно. Він сильно змінився після від"їзду за кордон?
— Андрій помудрішав. Зараз він ретельно визначає коло свого спілкування. Крім того, Шевченко одружився, виховує сина. Це змусило його переосмислити життєві цінності.
А в ігровому плані Шева вже не кричить, якщо не віддають йому передачу, не зловживає індивідуальними діями.
Далі говоримо з Ващуком про недостатній рівень арбітражу в українському футболі. Про те, що судді мають бути незалежними від будь-якої команди, яка вимагає призначати на її матчі лише певних арбітрів.
Але скоро Влад на деякий час забуде про футбол: грудневу відпустку він разом з дружиною планує провести в Південно-Африканській Республіці, де ще ніколи не був.
2 
1
Коментарі