На Олімпіаді треба мати своїх суддів

9

З 27 липня по 12 серпня у Лондоні відбулися XXX літні Олімпійські ігри. Україна здобула 20 медалей — шість золотих, п'ять срібних та дев'ять бронзових. У неофіційному командному заліку ми посіли 14-те місце.

Оцінюючи виступ наших спортсменів, ми дійшли до шести головних висновків.

Перший — відсутність свіжої крові

У міжолімпійський цикл майже всі види спорту фінансували дуже погано. Через це за чотири роки в Україні практично не з'явилися молоді талановиті спортсмени. Здебільшого в Лондоні ми "виїхали" на тому потенціалі, що проявлявся до Пекіна-2008.

Другий — боксерський феномен

Бокс у нашій країні був розвинений завжди. Підготуєш доброго аматора — отримаєш вигідний контракт у професіональному боксі. Вигідно й боксеру, і його промоутеру. Наслідок — наші здобули на рингу в Лондоні п'ять нагород.

Третій — відсутність людей у техкомах й суддівських комітетах

Ми повинні мати кваліфікованих представників у суддівському корпусі. Нині таких майже немає. Через те нас засудили у боксі, спортивній гімнастиці, фехтуванні та легкій атлетиці.

Четвертий — провал у боротьбі

Лише в останній змагальний день борець вільного стилю Валерій Андрійцев здобув єдину нагороду борців — "срібло". Дзюдоїсти були посередніми в техніці і тактиці. "Греко-римляни" постраждали через невміння, а іноді й небажання більшості спортсменів боротися у стійці. Жіноча збірна не має медалей через надмірну обережність Юлії Остапчук і Катерини Бурмистрової, недостатню готовність Ірини Мерлені та тренерську помилку із введенням до складу Тетяни Лазарєвої. У "вільників" існувала група незамінних борців, які через відсутність конкуренції зупинилися в розвитку.

П'ятий — тупцювання на місці у плаванні

Відправивши до Лондона наймолодшу у світі команду, українці гідно вийшли з болючого процесу зміни поколінь. Провалу, якого очікували після завершення кар'єри Яни Клочкової, Дениса Силантьєва, Андрія Сердінова, Олега Лісогора, немає. Проте нема й прориву.

Шостий — веслувальники перемогли всупереч умовам

На Олімпіаду поїхали лише двоє представників веслування на байдарках і каное. Вони, Юрій Чебан та Інна Осипенко-Радомська, привезли одне "золото" та два "срібла". Приємно, але нелогічно, бо веслування у нас, за визнанням Чебана наче й існує, але нікому не потрібне. Доказ — за чотири роки троє українських спортсменів стали веслувати за Азербайджан.

×