Габор Вайда, 62 роки, давно закінчив футбольну кар"єру. Однак досі не вживає алкоголю, не палить.
Ви обрали специфічне футбольне амплуа — воротар. Чому?
— Дуже подобалася гра знаменитого угорського воротаря, віце-чемпіона світу-1954 Дьюли Грошича. Сам угорець за походженням, хотів бути схожим на нього. Пам"ятаю, якось приїхала до рідного Ужгорода угорська футбольна команда. І я, тоді ще дев"ятирічний, звернув увагу на те, що форма польових гравців однакова, а у голкіпера особлива. Захотілося і самому відрізнятися від партнерів по команді.
Як вас занесло до Ленінграда?
— Грав за рахівську команду на першість області, заочно навчався в Ужгородському університеті. Познайомився зі студентом ленінградської лісотехнічної академії Віллі Оросом. Він родом із Закарпаття. Орос класно грав у нападі. Він і запропонував перебратися до Ленінграда. Пообіцяв вирішити питання з армією, у лісотехнічній академії військова кафедра була. Я навіть іспитів не складав, тільки написав заяву, а Орос все інше зробив.
Ви були основним голкіпером "Зеніту"?
— Почергово стояв з Едуардом Шаповаленком.
Грали проти "зірок" радянського футболу?
— Доводилося. З Едуардом Стрельцовим, наприклад, у нас непорозуміння вийшло. Восени 1968-го грали вдома проти московського "Торпедо". Стрельцов уже повернувся з в"язниці. Він виходив на ворота, а я, щоб заволодіти м"ячем, кинувся йому в ноги. Загрозу ліквідував, проте Едуард на ногах не встояв і впав мені на спину всією своєю масою — 90 кілограмів. Я назвав його "уголовщиною". "Что ты сказал?" — одразу накинувся Стрельцов на мене. І злість така в очах... "Эдик, — кажу, — извини, дорогой." До бійки не дійшло, Стрельцов стримався. Потім охолов. "Ладно, забыли," — промовив. Але ця сутичка вибила мене з колії, і я пропустив від Міші Гершковича — запізнився з виходом на перехоплення.
Для Лобановського не існувало нічого, крім підсумка матчу
З Лобановським пару разів перетиналися на зборах. Він тоді за "Шахтар" виступав. Для нього не існувало нічого, крім підсумка матчу. Якось запитав мене: "Как сыграли?". "0:1 програли, — відповідаю, — але боролися на рівних." Лобановський і оком не моргнув на закінчення моєї фрази. "Неважно, 0:1 или 0:5. Важен всегда результат", — кинув.
Хто запросив вас до "Карпат"?
— Юрій Сусло, тренер львів"ян. Приїхав до Ленінграда, завітав до моєї однокімнатної квартири. "Повертайся в Україну, — каже, — нашому воротареві Віктору Турпакові конкуренція не завадить". Ну, додому завжди тягне. Тим більше зарплата і в "Зеніті", і в "Карпатах" була однакова — 180 карбованців.
Правда, преміальні у "Зеніті" непогані були. Поїхали якось на три виїзди, привезли чотири очки з шести можливих. Виписали нам по 87 карбованців — пристойні гроші на той час.
Заробляли тоді тільки футболом?
— Не тільки. Числився у Ленінграді на оптико-механічному об"єднанні "Ломо". Інколи і звідти гроші перепадали. Нерегулярно, але сотнею карбованців могли побавити. Навіть не знаю, за що.
А добові?
— Коли із "Зенітом" їздили до Африки, видали нам по 60 доларів у спорткомітеті. А як їх витрачати? Бідність там страшенна. Добре, хоч на екваторі земної кулі постояли, водоспад Вікторія бачили.
Задоволені своїм виступом у "Карпатах"?
— Частково. Шкода, що Кубок СРСР-1969 не завоював. Не було мене тоді ще у команді. Зате зі "Стяуа" у Кубку кубків грав домашній матч. І непогано. Пам"ятаю, витягнув складний м"яч, так арбітр Жолт (судив матч Мундіалю-1958 СРСР — Англія. — "ГПУ") підійшов і сказав угорською : "Реакція — супер!".
"Стяуа" вибила "Карпати" з турніру. Могло статися навпаки?
— Навряд. До Бухареста приїхали потягом, вийшли на поле втомленими. Ще й арбітр із НДР господарям симпатизував.
Чому у вас не склалися стосунки з тренером львів"ян Валентином Бубукіним?
— Не сприймав його підходу до справи. Якщо граєш в "основі", заслужив на канапку з ікрою, якщо ж ні — то тільки з ковбасою. І оштрафувати Бубукін міг. Карбованців на 50 — за пиятику. Я цим ділом не займався, а Янош Габовда страждав.
Приємний спогад з часів Бубукіна — поїздка на Кубу. Перед матчем нам влаштували похід у стриптиз-клуб. Мулатки перед нами оголювалися всю ніч. Організатори сподівалися, що після цього ми не зможемо виграти у місцевої команди. Змогли, хоча арбітр нещадно вилучав наших, не розбираючись, хто правила порушував.
Наприкінці розмови Вайда згадує про свою зустріч із кращим футболістом Європи-1967 угорцем Флоріаном Альбертом.
— Бачилися у Будапешті. Альберт мене впізнав. Запитав, чи пам"ятає він товариський матч, який "Карпати" зіграли з "Ференцварошем" на початку 70-х. Матчу не пам"ятаю, відповів Флоріан. Тільки банкет після нього...
1944, 11 травня — народився в Ужгороді
1962 — вступив до Ужгородського загальнотехнічного університету
1967 — став гравцем ленінградського "Зеніту"
1969 — одружився з Мартою Лешовською, перейшов до "Карпат"
1970 — народився син Олександр
1973 — закінчив футбольну кар"єру, почав працювати на м"ясокомбінаті
1974 — одружився з Наталею Сабов
1975 — народився син Орест
2001 — померла друга дружина
2002 — очолив дитячо-юнацький сектор "Карпат"
3 
1
Коментарі