Ексклюзиви
Вівторок, 27 вересня 2016 07:45

"Моуріньйо стежить за українським футболом"

Автор: ФОТО З САЙТА www.newsone.ua
  Юрій Вернидуб у листопаді 2011‑го став виконувати обов’язки головного тренера луганської ”Зорі”. 2 травня 2012-го команда зіграла внічию з київським ”Динамо”. Після цього фахівця було затверджено на посаді
Юрій Вернидуб у листопаді 2011‑го став виконувати обов’язки головного тренера луганської ”Зорі”. 2 травня 2012-го команда зіграла внічию з київським ”Динамо”. Після цього фахівця було затверджено на посаді

— Обидно, досадно, но дви­гаемся дальше, — з ус­мі­ш­кою відповідає головний тренер луганської "Зорі" 50-річний Юрій Вернидуб на запитання про матч із "Фенербахче". Луганчани вели в рахунку, але втратили перемогу на шостій доданій хвилині.

З Юрієм Миколайовичем зустрічаємося за два дні у вестибюлі київського "Президент Готелю". Там команда зупинилася перед грою з "Динамо".

Після матчу із "Фенербахче" щось говорили судді — угорцеві Іштванові Ковачу?

— Не бачив сенсу. Навіщо нариватися на штрафні санкції? В душі, звичайно, важко переживав те, що сталося. Може, про себе і обматюкав його. Не більше. Що є — те є. Це в нас, якщо суддя помиляється, одразу крики "корупція". У Європі такого немає. Ми не поодинокий випадок. В іншому матчі нашої групи "Феєноорд" обіграв "Манчестер Юнайтед". Гол забили з офсайда.

Як відреагували на результати жеребкування групового турніру Ліги Європи?

— Група серйозна, клуби знамениті, навіть великі. Багато хто хотів, щоб потрапив "Манчестер Юнайтед". Так воно й вийшло. З такими командами завжди цікаво грати. Хоча всі й розуміли, що буде дуже важко. Ми — маленький клуб на тлі наших суперників.

Головний тренер "МЮ" Жозе Моуріньйо заявив, що нічого не знає про "Зорю". Ці слова вас зачепили?

— Він — великий тренер. Але можна було сказати й по-іншому. Не сумніваюся, що за українським футболом він стежить. Окрім нас, є "Шахтар", "Дніпро", "Динамо", проти якого він як тренер грав. А може, й добре, що Моуріньйо так поставився. Є шанс, що недооцінив.

Як вам нинішній формат чемпіонату України?

— У такій ситуації 12 клубів — найкращий варіант. Сенс, якби залишалося 16 і при цьому в більшості з них про футбол нагадувала лише назва? А так команди з першого по дев'яте місце реально ведуть боротьбу за потрапляння в першу шістку.

Що підштовхнуло вас підписати новий контракт із "Зорею"?

— Я працюю в клубі сьомий рік. У мене склалися хороші стосунки з президентом і з генеральним директором. Ми домовилися: якщо надійде пропозиція від сильнішої команди, жодних перешкод не буде.

Російські клуби до цього списку входять?

— Не розглядав і не збираюся розглядати подібні пропозиції. Після того що сталося між нашими країнами, це буде плювок у свій прапор, у свій народ. Можливо, з часом, коли все владнається, ми знову станемо друзями. Тоді можна буде про щось говорити. Мої друзі по пітерському "Зеніту" — Саша Горшков, Рома Березовський — постійно з Росії телефонують. Ми охоче спілкуємося. Непотрібних запитань ніхто не ставить.

Багато гравців залишили "Зорю" у міжсезоння. Втрати сильно відчуваються?

— Кожні півроку хтось іде. Ми — маленький клуб. І в нашому становищі, коли немає ні кола, ні двора, якщо є хороші пропозиції щодо гравців, доводиться з цим рахуватися. Плюс орендовані футболісти. Можливо, "Шахтар" і ображається, але ж ми беремо в них гравців не з першої команди. Запрошуємо молодих, яких ніхто ще не знає, даємо їм ігрову практику. Вони стають професіоналами. Потім повертаємо. Виходить, готуємо футболістів комусь. Але це — життя.

Нинішній склад дозволяє використовувати тактичні маневри?

— Дуже складно. Виходимо з того, що є. Постійно шукаємо. Потрібно багато працювати, розмовляти з хлопцями, аби був рух уперед. Обойма в нас — 25 футболістів. Із них три воротарі. Будемо виходити із ситуації з тими, хто є.

Вам це непогано вдається — одна поразка за дев'ять турів. У чому секрет?

— Суперники, з якими ми грали — такого ж рівня, як і ми. Десь ми виявилися сильніші, більше пощастило. Хоча "Дніпру", вважаю, не мали програти. Мабуть, хлопці десь розслабилися. Плюс, того дня було жеребкування Ліги Європи, подумки переключилися на суперників по групі. Після матчу поспілкувалися, розібралися. Уже в грі зі "Сталлю" я був задоволений, хоча й пропустили два необов'язкові м'ячі.

Перед матчем із "Динамо" ви говорили, що він стане днем істини. Став?

— Думаю, так. Єврокубки загартовують насамперед психологічно. Після складної гри із "Фенербахче" команда знайшла в собі сили дати бій нашому чемпіону й перемогти його. Я радий і гордий, що хлопці дорослішають, ростуть, стають професіоналами.

"Динамо" зараз не критикує тільки ледачий. Ви обіграли слабку команду?

— Експерти, журналісти можуть скільки завгодно критикувати команду. Але не думаю, що це якось вплинуло на підготовку "динамівців" до гри з нами. Це досить збалансована команда. Там багато хороших футболістів. Незважаючи на переможний результат, нам легко не було. В усіх клубів буває спад. Але за ним обов'язково настає ­підйом.

Ніхто з ваших футболістів не бідкається через теперішнє "кочове" становище?

— Ні від кого нічого не чув. Усі хлопці гідно поводяться. Особливо ті, хто з Луганська, Донецька. У багатьох там батьки залишилися, інші родичі. Треба пережити цей важкий момент. У глибині душі сподіваюся, що переможе розум. Хоча його вже три роки не помітно.

Хто більше в цьому винен?

— Скоріше українська влада. Якби вона хотіла, вихід із ситуації давно можна було б знайти. Ну а те, що робить та сторона, взагалі жодній логіці не піддається.

Затримки зарплати є?

— Їх, напевно, зараз усі клуби мають. Ми — не виняток. Можливо, в "Шахтаря" з "Динамо" ситуація благополучніша. В нас не скажу, що критична. Плакати не будемо, треба цей період пережити.

Чому в Івана Петряка не вийшло в "Шахтарі" і чи розраховували ви, що він повернеться?

— Це треба запитати керівників "Шахтаря". Я радий, що Іван до нас повернувся. Він — наш вихованець, хоча починав у київській школі. Але ми брали 17-річного футболіста. І тим Петряком, якого зараз усі знають, він став у "Зорі". Тим більше, є регламент — якщо гравець до 21 року в клубі, він вважається його вихованцем. Добре, що він знову з нами. Без Івана на позиції лівого атакувального півзахисника мали б серйозні проблеми.

До остаточної заявки на Євро-2016 тодішній головний тренер Михайло Фоменко не включив Петряка й Каменюку. Ваша думка — чому?

— Не хочу обговорювати і засуджувати свого колегу. Це був його вибір як головного тренера. Інше питання — як виступила команда. Фоменко взяв усю провину на себе. Це робить честь Михайлові Івановичу. Можна що завгодно сьогодні говорити про Фоменка, але давайте згадаємо, в якому стані він збірну прийняв. І після цього вивів на Євро.

Звичайно, я був розчарований таким рішенням як тренер клубу, з якого ці гравці викликалися. Але можу думати, що завгодно. Рішення приймала інша людина і несла за це відповідальність.

Вважаю, настав час, коли в збірній мають бути зміни. Потрібне нове покоління футболістів. Щоб вони приносили користь, їм треба грати. Не розумію, як футболіста беруть на збір і потім відчіплюють, не давши шансу взяти участь навіть у контрольному поєдинку. Як можна таким способом оцінити його стан?

Нерухомості в Луганську не має

Юрій Вернидуб народився 22 січня 1966 року в Житомирі. Кар'єру футболіста розпочинав у місцевому "Спартаку. 1988-го був запрошений у "Дніпро". Не зігравши жодного матчу за клуб, перейшов до івано-франківського "Прикарпаття". Грав за запорізькі "Металург" і "Торпедо", німецький "Хемніцер" і пітерський "Зеніт", з яким виграв Кубок Росії-1999.

Із 2007 року працював у тренерському штабі запорізького "Металурга". 2010-го став асистентом головного тренера "Зорі", з листопада 2011 року — виконувач обов'язків головного тренера. У травні 2012-го після нічиєї з "Динамо" був призначений головним тренером.

Одружений, має двох синів. 28-річний Віталій — футболіст, виступає за азербайджанську "Габалу". 22-річний Микола навчається в магістратурі Запорізького національного університету за фахом "Фінанси і кредит".

Мешкає у Запоріжжі.

— Я там провів півжиття, — розповідає Юрій Миколайович. — Батько із Запорізької області, бабуся з дідусем по батьківській лінії там поховані. Я до цього міста переїхав із сім'єю, коли перейшов 1989 року до "Металурга". Це моя друга батьківщина, хоч я родом із Житомира. Там живуть батьки, брат, сестра. У Луганську — нікого. І нерухомості там не маю.

Зараз ви читаєте новину «"Моуріньйо стежить за українським футболом"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2591
Голосування Який український клуб досягне більших успіхів у Лізі Європи 2018/19?
  • 1) "Шахтар"
  • 2) "Динамо"
  • 3) обидві команди "вилетять" одночасно
Переглянути
Погода