До Києва 37-річний Віктор Петренко приїхав на тиждень разом із дружиною та донькою. Узяв участь у льодовому шоу. Зупинився в готелі "Дніпро". Там, у ресторані, ми й зустрілися. Фігурист вибачається за те, що переніс зустріч на кілька днів. Замовляє собі чай.
Чи добровільно стали фігуристом?
— Ні. Батьки віддали до секції. У дитинстві часто хворів на отит. Лікар порадив займатися спортом. Я і на ковзани ставав, і в футбол на вулиці грав.
На фігурне катання мене водила бабуся. Одного разу я заявив, що з мене досить. "Не хочеш, не йди", — байдуже відповіла вона. Пропустив тиждень. Коли батьки дізналися, перепало — у куток поставили.
Коли остаточно зрозуміли, що фігурне катання — ваше життя?
— У грудні 1983-го. Саме тоді в японському Саппоро виграв чемпіонат світу серед юніорів.
А за чотири з гаком роки привіз бронзу з Олімпійських ігор у Калгарі. Приступ ейфорії був навіть більшим, аніж коли в Альбервілі-1992 виграв золото.
Чому?
— У Калгарі мене ніхто не сприймав усерйоз. Мав завдання — потрапити до шістки найкращих. А тут — третій. На наступну Олімпіаду їхав фаворитом. Це тиснуло психологічно. Були й реальні проблеми — з інвентарем. Три місяці не міг підібрати ковзанів. Коли все успішно закінчилося, відчув спустошення.
Чому після тріумфу на Іграх-1992 ви пішли з любительського спорту?
— Творчості хотілося. У любителях як? Маєш дві програми й упродовж року тільки над ними й працюєш. Дуже швидко про своє рішення пошкодував. Дивився чемпіонат світу й усвідомлював: мені бракує боротьби. Добре, що Міжнародна спілка ковзанярів надавала професіоналам шанс виступити на Олімпіаді-1994. Для цього треба було пройти національний відбір.
Із Баюл спілкуємося на рівні "привіт" і "бувай"
У Ліллегаммері ви відкатали коротку програму невдало й опинилися на дев"ятому місці. Що сталося?
— І досі не знаю. На початку сезону почувався чудово. Гарна фізична форма, оптимальний вік. У першому турнірі року обіграв легендарного американця Брайяна Бойтано (олімпійський чемпіон 1988 року. — "ГПУ") на "його полі" — у США. До Ігор не програв жодного змагання. Що трапилося 17 лютого 1994 року, пояснити не можу. За правилами, ті, хто пропускав останній чемпіонат світу, мали кататися одними з перших. Я звик виступати останнім, серед найсильніших. Але навіть не в цьому річ. Переді мною був естонець. У нього випав шуруп, ковзан відлетів від черевика. Виступ зупиняють, одразу викликають мене. А я не готовий. Лише в середині програми розумію, що вже катаюся. Можливо, це. Прокинувся наступного ранку й подумав, що це сон.
Чи варто було виходити на довільну програму?
— Можна було знятися зі змагань, сказати, що захворів. Але хотів довести випадковість невдачі. Адже трьома тижнями раніше виграв чемпіонат Європи й отримав за коротку програму найвищі оцінки. Дотягнувся до четвертого місця та вирішив піти остаточно. Знаєте, золото Олімпіади — це як червоний диплом. Після нього треба йти в реальне життя і використовувати здобуті знання.
Як почуваєтеся в ролі судді?
— Нормально. Судив Олімпіаду в Турині, московський чемпіонат світу. Стара система оцінок перестала бути об"єктивною. Зараз у фігурному катанні намагаються збалансувати всі елементи — кроки, оберти, володіння ковзаном.
Чи розвивається українське фігурне катання?
— Тільки на словах. Насправді не вистачає кваліфікованих тренерів і хореографів. Ті, що є, їдуть до Німеччини та Росії. Якщо ситуація зміниться зараз, можемо "встигнути" на Ігри-2014. А найближчі вже не для нас.
Ваш тренер — відомий фахівець Галина Змієвська. А дружина — її донька. Не страшно було просити руку Ніни?
— Ні, бо давно знали одне одного. А коли наш роман тільки розвивався, Галина Яківна була проти. Вона не вірила в серйозність моїх намірів.
Де ви мешкаєте?
— У власному будинку в Нью-Джерсі. Хоча буваємо там нечасто — постійні роз"їзди. У відпустці не був два роки. До України навідуюсь раз на квартал. Здебільшого до Києва, до рідної Одеси — зрідка.
Донька займається фігурним катанням?
— Уже чотири роки. Віка двічі виступала на моїх шоу в Києві. Женя Плющенко також запрошує її. Доньці подобається лід. Встає о шостій ранку — і на тренування. А ще балетом займається. У студії Нью-Йорка, де репетирує Віка, зустрів Лайзу Мінеллі. Поспілкувалися. Виявляється, Мінеллі до 11 років серйозно займалася фігурним катанням. І тільки потім віддала перевагу Бродвею. Але за улюбленим видом спорту стежить. Попросила в мене автограф. Відповів, що мені треба про це просити.
З олімпійською чемпіонкою Оксаною Баюл спілкуєтеся?
— На рівні "привіт" і "бувай". Колись виступали в спільних шоу, а зараз нас нічого не пов"язує. Поведінка Баюл призвела до того, що продюсери відмовилися з нею співпрацювати.
1969, 17 червня — народився в Одесі
1974 — почав займатися фігурним катанням
1988 — став бронзовим призером Олімпійських ігор
1992 — виграв Олімпіаду в Альбервілі, одружився з Ніною
1994 — посів четверте місце на Олімпіаді, пішов із любительського спорту
1997 — народилася донька Віка
2 
1
Коментарі