Квитків на перший матч півфіналу Кубка УЄФА між "Динамо" і "Шахтарем" 30 квітня у Києві вже немає. Тому що 15-тисячний стадіон ім. Лобановського заздалегідь не може вмістити усіх бажаючих подивитися цю гру. Чому так? Невже гра між двома одвічними лідерами українського футболу, яких щороку буває по три-чотири, така виняткова подія, що перевершує навіть поєдинки "Динамо" проти московського "Спартака" та лондонського "Арсеналу"?
Причина ажіотажу, як на мене, полягає в подвійному, якщо не потрійному підтексті майбутнього футбольного двобою. Удруге за два місяці жереб зводить українські команди у рамках єврокубків, даючи нам можливість подивитися на вітчизняний футбол збоку. У першому випадку матчам Кубка УЄФА між "Динамо" та "Металістом" передувала гра цих команд у чемпіонаті України. У ній "Металіст" програв. У поразці харків"яни звинуватили не себе, а "упередженого" українського арбітра. Наслідок — той самий результат у драматичному єврокубковому двобої. Але вже без скандалів з боку "Металіста". Щось схоже могло бути й у випадку із "Шахтарем" та "Динамо", які перед півфіналом Кубка УЄФА мали зіграти у півфіналі Кубка України. Але вітчизняний кубковий півфінал в останній момент відклали. Може, так буде краще. Аби ніщо не кидало тінь на європейське протистояння українських лідерів. Аби до і після цих матчів усі говорили лише про футбол і ні про що інше.
Чи не вперше за останні роки півзахист "Динамо" виглядає не гіршим за середню лінію "Шахтаря"
Тому що матчі єврокубків приваблюють нашу публіку не лише яскравою вивіскою чи рівнем гри, який буває не вищим, ніж у нашому внутрішньому чемпіонаті. Люди хочуть побачити цей футбол тому, що він буде справжнім. За десятки років внутрішньофутбольних махінацій у нас зробили все, аби відвернути людей від футболу. І люди відвернулися. Але не від футболу як гри, а від нашого внутрішнього футболу, якому ще довгі роки не будуть по-справжньому вірити, як би щиро не прагнули футбольні керівники його очистити. Заповнюючи трибуни на матчах єврокубків, наші люди голосують саме за європейський футбол, навіть якщо в нього грають наші команди.
Якщо говорити про ймовірну перевагу чи то "Динамо" чи то "Шахтаря", мова має йти насамперед про перевагу психологічну. Аби вийти до фіналу останнього в історії Кубка УЄФА, необхідно буде показати свою найкращу гру, звільнившись від стартового хвилювання, від бажання зіграти безпомилково, що якраз і призводить до помилок.
Чи не вперше за останні роки півзахист "Динамо" виглядає не гіршим за середню лінію "Шахтаря", що й зумовить запеклу боротьбу за центр поля. У цій суперечці ми зможемо оцінити потенціал тренерів Юрія Сьоміна та Мірчі Луческу. Не секрет, що успіх обох команд у чвертьфіналі багато в чому стався завдяки недооцінці наших команд суперниками із Франції, які не вважали за потрібне вивчити як слід гру своїх суперників. У півфіналі секретів не буде. Потенціал кожного із гравців "Динамо" та "Шахтаря" добре відомий не лише суперникам, а практично всім, хто цікавиться футболом в Україні.
Щодо додаткового підвищення цього потенціалу обіцяними ніби гравцям "Шахтаря" за вихід до фіналу неймовірно щедрими преміальними, то навряд чи це варто було робити. Як відомо із класичної літератури, висока нагорода за чиюсь голову робить цю голову практично невловимою.
1/4 фіналу
Повторні матчі
"Динамо" (Київ, Україна) — ПСЖ (Париж, Франція) — 3:0 (перший матч — 0:0)
"Марсель" (Франція) — "Шахтар" (Донецьк, Україна) — 1:2 (0:2)
1/2 фіналу
Перші матчі
30 квітня (четвер)
19.30 "Динамо" — Шахтар"
20.45 "Вердер" (Бремен, Німеччина) — "Гамбург" (Німеччина)
Повторні матчі
7 травня (четвер)
19.30 "Шахтар" — "Динамо"
21.45 "Гамбург" — "Вердер"
Фінал — 20 травня (середа), Стамбул (Туреччина)
2 
1
Коментарі
3