Київське "Динамо" встановило унікальне досягнення, про яке тепер кажуть усі. Віце-чемпіон України вийшов на друге місце в груповому турнірі Ліги чемпіонів, жодного разу за три матчі не вціливши в рамку воріт суперників із гри. Двох забитих м"ячів, одного з 11-метрового, а другого зі штрафного, вистачило динамівцям, аби здобути п"ять очок у першій половині змагань у групі. Чомусь згадався радянський анекдот про могутніх вояків-будівельників, яким зброю давати боялися.
Коли ж серйозно, то дивовижна неточність футболістів "Динамо" вкупі з цілком пристойним результатом наштовхує на досить оптимістичні висновки. Команда, як мені здається, нарешті знайшла свою гру, утворивши єдино можливий на сьогодні баланс між атакою й обороною на користь останньої. Установивши експериментальним шляхом незаперечний факт того, що в грі у футбол "Динамо" програє в Лізі чемпіонів усім підряд, новий тренер команди вирішив не змагатися з європейськими грандами в атакувальних діях. Узагалі не змагатися, абсолютно.
Згадаймо попередній матч проти "Фенербахче". Турецькій команді сьогодні можна і треба забивати багато м"ячів. Що й зробили спочатку "Порту", забивши тричі, а згодом і "Арсенал", який п"ять разів уразив ворота турецької команди. Чи могли динамівці зробити те ж саме? Гадаю, що так. А якби ні? Тренер не вболівальник і не журналіст. Особливо наш тренер, з якого як ніде вимагають насамперед результату. Красиву атакуючу, але програну гру до кишені не покладеш. А ставши в глухий захист можна взяти очко, а то й усі три, як зробили динамівці в Порту.
Першим здивував київський півзахисник Вукоєвич, який як у старі добрі 60-ті роки минулого століття, мов реп"ях, приклеївся до лідера "Порту" Лучо ґонсалеса — організатора атак господарів поля. І нічого, що динамівець під кінець гри ледве волочився по полю. Його підопічний від такої несподіваної уваги взагалі загубився у грі після першої третини гри. Те ж саме можна сказати про решту аргентино-бразильского нападу "Порту".
Вукоєвич "приклеївся" до Лучо, мов реп"ях
Наш тренер зізнався після гри, що хотів у другому таймі зіграти з двома нападниками. Але вирішив не ризикувати. Ведучи в рахунку, Юрій Сьомін високо оцінив подарунок футбольної фортуни у вигляді запасного воротаря господарів, який не чекав від Олександра Алієва зухвалого удару зі штрафного з відстані понад 30 метрів.
Якби не цей удар, ми побачили б від "Динамо" в Порту копію гри в Стамбулі. Обережної, з ризиком один раз помилитися та втратити все. Коли ж рахунок був уже на нашу користь, помилитися боялися вже господарі поля. Ось так і зіграли. Що буде далі?
Груповий турнір Ліги чемпіонів характерний своїм довгим терміном. Від першої до останньої гри проходить майже три місяці. За цей час команди можуть сильно змінитися. Зокрема, додати в грі, поступово входячи в сезон, як це зроблять практично всі західноєвропейські клуби. Тому динамівцям доведеться грати в листопаді-грудні вже зовсім з іншими "Арсеналом" та "Фенербахче". Аби не ризикувати, слід будь-що перемогти за два тижні "Порту" в Києві. Задля цього київським футболістам не треба нічого змінювати. Досить лише почати нарешті втрапляти в чужі ворота. І тоді проблем, гадаю, не буде. Бо ж захист усіх без винятку європейських суперників "Динамо" набагато слабший захисту того ж "Кривбасу" чи "Зорі", який команда успішно долає щотижня. Слід лише спробувати піти нарешті вперед.
А може, не треба? Бо ж уперед ходити можуть усі. А унікальною тактикою, за допомогою якої наш віце-чемпіон претендує на вихід до наступного кола Ліги чемпіонів, окрім "Динамо", не володіє в Європі, здається, більше ніхто.
2 
1
Коментарі