Українські спортсмени віддають перевагу надійним автомобілям. Вони люблять швидку їзду й намагаються змінювати машину хоча б раз на чотири роки.
Велосипедист Ярослав Попович, 26 років, їздить на "БМВ Х5".
— Я зараз у Відні, саме сиджу за кермом свого авто. Повертаюся додому, до Флоренції, — розповідає Попович. — Права отримав шість років тому. Це мій третій автомобіль, першим був "вольво". Придбав його у 2001-му. За два роки потрапив в Україні в аварію, розбив. Потім був "БМВ" іншої моделі. Продав, бо дуже часто доводилося ремонтувати.
Нинішній автомобіль, вартістю 70 тис. євро, Попович купив у Мілані місяць тому.
— Друзі порадили. Старий продав за 30 тисяч євро, ще 40 тисяч доклав — і купив нову "іграшку". До речі, італійці зробили мені знижку — три відсотки. Надійне авто, комфортне, на 220 кілометрів розганяв. Мити машину люблю сам. В Італії для цього не треба на річку їхати, є спеціальні мийки. Платиш 20 євро, якщо миють працівники, 5 євро — якщо миєш сам. Пальне в мене дизельне, по 1,05 євро за літр. Тобто утримування машини обходиться у 700–800 євро щомісяця.
Запитую Поповича, чи не свариться через автомобіль з дружиною.
— Буває, — відповідає Ярослав. — Коли я на змаганнях, Сідні за своїм авто доглядає ретельно, а за моїм не дивиться. За це й дорікаю.
Чемпіон світу з боксу Сергій Дзиндзирук, 30 років, вибирав автомобіль разом із дружиною.
— Три роки тому купили "мазду" 6-ї моделі, — розповідає "ГПУ". — Випуск 2002 року, 18 тисяч кілометрів наїздила до того, як я придбав. Гаража в мене немає, у Гамбурзі залишаю машину просто на вулиці. У Німеччині, впевнений, ніхто нічого не поцупить, це не Україна. Та й страховку маю. Водити намагаюся акуратно, не зариваюсь. А торік взяв участь у ралі на автодромі "Чайка".
Білоног розганяється до 240 кілометрів
Свою "мазду" Дзиндзирук вважає красивою та зручною, але не дуже швидкою.
— Більше 210 кілометрів за годину не розганявся. А хотілося б. Найдовша відстань, яку проїхав, — 1900 кілометрів, від Києва до Гамбурга. За три роки "накатав" 102 тисячі кілометрів.
Дружина боксера за кермо не сідає.
— Хоча права Олена має, — зауважує Дзиндзирук. — Але її більше не машина цікавить, а обновки. Інколи сердиться, коли купую щось для машини, а не для неї.
Мріє Сергій про спортивну "субару".
— Міг би купити й раніше, — каже, — але тоді ми з дружиною чекали на дитину, тож узяли більш "спокійний" автомобіль.
Олімпійський чемпіон-2004 легкоатлет Юрій Білоног, 32 роки, сів за кермо 15 років тому.
— Це була батьківська "трійка" 1981 року випуску, — розповідає. — На ній я вивчав усе: де стартер, де акумулятор. Сам ремонтував. Потім була "ауді", на якій за два роки наїздив 100 тисяч кілометрів. Узяв "мазду" 6-ї моделі. Була вона в мене теж два роки, поки не купив у 2003-му "Тойоту Камрі" 2000 року випуску. Коштує 30 тисяч доларів, сріблястого кольору, двигун 2,2 літра. Коли щось виходить з ладу, сам до неї вже не лізу — звертаюся до персонального майстра. Наїздив 30 тисяч кілометрів.
Максимальна швидкість, яку набирав Білоног, — 240 кілометрів.
— На трасі Київ—Одеса дозволяв собі, — зізнається. — А взагалі за 160 намагаюся не їхати.
За перемогу на Олімпіаді Юрій отримав спонсорську машину "сузукі".
— На ній їздить дружина Клавдія, — каже. — Але за рік навіть 10 тисяч кілометрів не набирає. Їздить тільки з хати до магазину.
Плавчисі Яні Клочковій, 24 роки, машину купувати не довелося. Свою "Мазду 3" вона отримала як премію за перемогу на Олімпіаді-2004.
— Одразу пішла на курси водіїв, — розповідає "ГПУ".— Тоді саме була пауза в змаганнях. Намагаюся не "лихачити", розігналася якось на 160 кілометрів — і все. Попутників не беру, в наші часи це небезпечно. Найчастіше їжджу з тренером до Харкова, на тренування. Позавчора п"ять годин за кермом сиділа. Їду повільно, бо досвіду мало, та ще й поїла перед дорогою. Їду, й відчуваю, що хилить до сну.
До машини Клочкова ставиться спокійно:
— Це просто річ, без якої не обійтися. А взагалі мрію про "БМВ Х5".
Воротар київського "Динамо" Олександр Шовковський, 31 рік, майже два роки тому розбив свою"Тойоту Ленд Крузер".
— Наприкінці 2004-го їхав святкувати Новий рік до друзів у Івано-Франківськ, — розповідає. — На одному з поворотів занесло. Авто відновленню не підлягало. Торік купив "Ягуар JX" (коштує $30 тис. — "ГПУ"), нормальна, комфортна машина. Ганяти не люблю, 150 можу витиснути. Не прихильник різних прибамбасів, тому ані золотого керма, ані діамантових шин у мене немає.
2 
1
Коментарі