Футбольна помилка Путіна

 

Президента Росії просятьрозібратися з нечесними арбітрами

Торік президент Росії прийняв у Кремлі футболістів і тренерів клубу "Терек" із чеченського міста Грозний. Нагодою послужила перемога цієї команди в Кубку Росії.

Далекі від дипломатичного протоколу чеченці вирішили, що тепер вони з Путіним практично "на ти" і, згідно з давніми кавказькими традиціями, можуть у разі чого звернутися до "кунака Володимира" із проханням або скаргою. Не пояснили гарячим чеченським хлопцям, що Путін, звичайно, всесильний, але не у футболі. Тут всесильні арбітри, які мають звичку приймати сумнівні рішення у найбільш неслушні моменти.

Такий момент настав під час матчу "Терека" проти московського "Спартака", коли арбітр, на думку грозненців, несправедливо їх засудив. Поразка впритул наблизила "Терек" до вильоту з вищої ліги і відповідно — до втрати численних спонсорів. Керівники команди, тренери, гравці та вболівальники звернулися з листом до Путіна, аби той установив справедливість, враховуючи, що "сьогодні "Терек" для Чеченської республіки більше ніж команда". Як ідеться в листі, від успіхів футбольної команди залежить — не більше й не менше — мир у Чечні.

Непросто тепер російському президенту. Втручатись у футбольні справи він не має права, щодо цього є суворі вказівки ФІФА. Промовчати теж не можна.

Хоча Путін і не футболіст, заробити кілька очок на спорті ніколи не відмовлявся. Згадаймо, як позаторік він наблизив до себе тренера збірної Росії, зробивши Георгія Ярцева ледь не "рятівником нації". Тепер теж доведеться реагувати.

У багатих і стабільних країнах Євросоюзу футбол — високоприбутковий розважальний бізнес, де команди та гравці багаті й задоволені. У менш розвинутих країнах перемоги на полі здобуваються тими ж методами, як і в усьому іншому. Пострадянський простір — яскрава цьому ілюстрація. Футбольні боси, які у вільний від футболу час є босами фінансовими і політичними, "вирішують питання" у спорті так, як звикли. За принципом: мета виправдовує засоби. Звідси й сваволя арбітрів, яку в Росії не можуть подолати ні "батогом" — дискваліфікаціями, ні "пряником" — багатотисячними гонорарами.

Не треба іронізувати з приводу прив'язки футболу до миру чи війни в Чечні. Історія Південної Америки, де розвиток демократії подібний до пострадянського, містить не одну згадку про криваві сутички, фізичні розправи та навіть війни, спровоковані футбольними арбітрами.

Футбольні арбітри спровокували чимало фізичних розправ і навіть війн

Професіональний футбол має бути відкритим і прозорим бізнесом, а не дорогою іграшкою власників клубів, які витрачають на нього шалені гроші чи то з державної, чи то з власної (що практично одне й те саме) кишені. За відкритості футболу масштабних проблем із арбітрами не буде, а президента не турбуватимуть проханнями навести порядок. Сучасна ситуація несе для Володимира Путіна як позитив у вигляді підтвердження авторитету "батька нації", до якого звертаються "за правдою" навіть футболісти, так і негатив у вигляді прогнозованої міжнародної реакції. Що вибрати — вирішуватиме сам Путін.

Нам же залишається радіти за український футбол, якому подібні скандали не загрожують. Не тому що наші арбітри кращі за російських, а тому що наш президент футболістів до себе не запрошує й на футбол практично не ходить. Так краще. І для футболу, і для президента. 

×