Процеси, що відбуваються нині у світовому футболі, сягають набагато глибше, ніж перебування на посаді того чи іншого чиновника. Зі "спорту джентльменів", яким був футбол у 60–70-ті роки минулого століття — у часи головування у ФІФА англійського лорда Стенлі Роуза, — наймасовіша спортивна гра сучасності поступово перетворилася на глобальний бізнес. У ньому "крутяться" щораз більші гроші.
Це почалося ще за бразильця Жоао Авеланжа, який перетворив футбольний Кубок світу з престижного спортивного змагання у фінансово потужне підприємство. До діяльності Авеланжа, до речі, теж було і досі залишається чимало претензій.
Як на мене, проблема полягала в тому, що світовий футбольний бізнес очолювали і досі очолюють бюрократи. У цьому немає нічого поганого, але час бюрократів тут закінчується. Приходять нові люди, які інакше виховані і все бачать по-іншому.
Те, що було нормальним для бюрократа, який раптом опинився посеред потоків великих грошей, не є нормальним для бізнесмена. Звідси й численні претензії до Йозефа Блаттера, чиї заслуги перед світовим футболом годі применшувати. Він мав або змінитися, або поступитися своїм місцем іншим. Це було лише питанням часу, який настав саме тепер.
Усе це дуже нагадує нашу з вами історію, коли в 1990-ті молодий український бізнес очолили колишні бюрократи. У країні після десятиліть соціалістичної зрівнялівки почали ходити великі і дуже великі гроші, а їхні власники — безпосередньо чи опосередковано — стали керувати державою. Їхній час теж спливає. І не тому, що цього комусь дуже хочеться, а тому, що так вже не можна.
Те ж саме відбувається у ФІФА. Ніхто не руйнуватиме високоприбуткову світову футбольну структуру. Просто її колишні керівники вже не відповідають сучасним вимогам. Йозефу Блаттеру ще навесні натякали на бажану почесну відставку з посади президента Міжнародної футбольної федерації. А коли Блаттер не зрозумів натяку або вдав, що не розуміє, прийшов час менш приємних процедур.
"Під роздачу" принагідно потрапив й очільник європейського футболу. Мішель Платіні на чолі найприбутковішого підрозділу ФІФА — європейського союзу футбольних асоціацій, міг би, як більш молодий та сучасний керівник, перебудувати свою роботу. Він навіть намагався це робити — згадаємо його фінансову "чесну гру". Але цього, як тепер зрозуміло, було замало.
Наслідком гучних відставок футбольних керівників і реформування світових та європейських футбольних інституцій має бути ще більша їх прибутковість і подальше процвітання. На чолі з ким конкретно — не має принципового значення.
Чи буде так і в нашій країні? Це залежить від рішучості вітчизняних реформаторів. Вони або відповідатимуть вимогам нового часу, або теж так чи інакше будуть відсторонені від керівництва подібно до Блаттера та Платіні.
3 
1
Коментарі