У БУДЬ-ЯКІЙ команді "Динамо" існує негласний строк, упродовж якого керівництво терпітиме експерименти тренера-невдахи. Зазвичай, межа терпіння напряму залежить від амбіцій уболівальників і власників клубу. У київського "Динамо" амбіції великі. Тому максимальний термін, який дадуть Газзаєву на пошук гри — один рік. Він збігає в червні.
За всю новітню історію приємний виняток зробили лише Валерію Лобановському. Було це в січні 1985 року. Попередній сезон команда провалила, посівши десяте місце. У третьому турі чемпіонату 1985 року "Динамо" на власному полі поступилося московському "Торпедо". Доля Лобановського висіла на волосинці. Наступною була гра проти харківського "Металіста". Був кінець березня, перші по-справжньому теплі дні. Матч ми з товаришем Михайлом Гусєвим дивилися в мене вдома на старому маленькому чорно-білому "Снежку". Досі пам"ятаю, що канали доводилося перемикати старим козацьким методом — за допомогою обценьок. Після гри, яка завершилася зі скромним рахунком 2:0, ми мали йти в кінотеатр. Я на все життя запам"ятав гусєвську фразу.
— Ніякого кіно мені вже не треба. Я б іще раз подивився матч за участі київського "Динамо".
Перемоги від поразок теперішнього "Динамо" відрізняє не якість гри, а збіг обставин і суддівська прихильність
То був початок нової переможної динамівської ери. Думаю, про матч із "Металістом" Гусєв скоро забув. Бо кожна нова гра й нова перемога здавалися незабутньою феєрією. І мало хто згадував, що цілий рік до цього "Динамо" не грало, а мучилося.
Наприкінці цьогорічного березня я зателефонував Михайлові. Кияни на своєму полі саме трощили "Металіст" Маркевича. Однак ніякого задоволення в його голосі не почув.
— Перемоги від поразок теперішнього київського "Динамо" відрізняє не якість гри, а збіг обставин і суддівська прихильність, — заявив Гусєв. — І взагалі, матч я не дивлюся, а граю в теніс. Не відволікай мене.
Коли торік у травні Юрій Сьомін прощався з "Динамо", його команду відрізняла творчість. "Динамо" часів Газзаєва запам"яталося лише абсолютною покорою тренерській волі. Лобановський 25 років тому зумів поєднати непоєднуване: творчість і покору. Я не бачу ознак дива, яке має статися в найближчі два місяці. Схоже, що Валерію Газзаєву дано увійти в історію київського "Динамо" лише як гравцеві. Він 1984 року не забив киянам вирішальний пенальті у чвертьфінальному кубковому матчі з московським "Динамо". І цим започаткував майбутню дворічну серію перемог своїх суперників. Утім навіть таким щасливчикам доля рідко усміхається вдруге.
1 
1
Коментарі
3