Луганська "Зоря" цього року претендує на участь у Лізі Європи. Основна заслуга в цьому тренера — 48-річного Юрія Вернидуба. З фахівцем зустрічаємося в черкаському готелі "Україна" напередодні матчу "Зоря" — "Шахтар".
Як пояснити причину прогресу команди?
— Ми — стабільні й тому впевнені. У колективі відмінна атмосфера. У перший рік моєї роботи купили кількох виконавців, бо треба було боротися за виживання. Не помилилися в жодному. Від нас пішов лише воротар Дмитро Козаченко. Хоч я і йому вдячний за вдалі матчі. Найкращий свій сезон проводить Желько Любенович — відмінно бачить поле, розганяє атаки. Розігрався форвард Данило де Олівейра, не відстає від нього Яннік Болі. Маємо "проблему" з воротарями. Усі — Сантіні, Постранський і Шевченко — грають дуже добре. Але трьох на поле не випустиш. Зараз проводимо лише точкову селекцію. Хлопців налаштовую виграти боротьбу за путівку в Лігу Європи. Тоді зможете сказати, що справді чогось досягли у футболі, говорю їм.
Як адаптувалися темношкірі нападники?
— Данило здібний до мов. Російську вивчив легко. Мої установки розуміє без перекладу. Болі теж прогресує. Як у мовному питанні, так і на полі. Прізвище зобов'язує. Його дядько Базіль — знаменитий захисник збірної Франції кінця 1980‑х і початку 1990‑х. Нашу реальність обоє сприйняли нормально. Данило прибув із чемпіонату Швейцарії. Причому не у Львів і не у Київ, а в Луганськ. Але не хандрив. Одразу кинувся в бій. Сказав, що для нього головне — місце в основному складі. На інше він не відволікається.
Торік ваші дублери виграли чемпіонат, бо луганський спортивний інтернат завжди був одним із найкращих у Радянському Союзі?
— Справді, за часів СРСР Луганськ і Ростов мали найкращі спортінтернати. Але від них залишилися спогади. Кілька років тому не те що дітям — дорослій команді ніде було тренуватися. Їздили в Дніпропетровськ і Донецьк. Тепер наші поле і стадіон — одні з найкращих в Україні. Маємо кілька шикарних полів. Діти теж тренуються в нормальних умовах. За нас виступають п'ять гравців молодіжної збірної — Петряк, Малиновський, Малишев, Будківський і Шевченко. Плюс із дублерами працює грамотний фахівець — Володимир Микитин.
У нинішньому чемпіонаті ви двічі обіграли "Дніпро" — 3:1 на виїзді й 3:0 удома. За що "не любите" цей клуб?
— Я хоч народився і виріс у Житомирі, але свідоме життя провів у Запоріжжі. А для запорожців "Дніпро" — це не просто суперник. Це щось більше. Налаштовувати на перемогу із сусідами мене не треба. Хлопці теж виходять відмобілізованими. З іншого боку, дніпряни нас трохи недооцінювали. Плюс везіння.
Ми теж не без гріха. Кілька разів програли в кубку Краматорська. Знаємо, що вони слабші, однак виграти не можемо.
Свого часу до "Динамо" запрошували тих, хто відзначився в особистих протистояннях. Забив кілька голів киянам — отримав запрошення. Вас до "Дніпра" кличуть?
— Поки що — ні. У Луганську в мене чинний контракт. Тут дали шанс стати головним тренером. Я не можу бути невдячним.
Робота яких тренерів української прем'єр-ліги подобається?
— Хуанде Рамос у "Дніпрі". Свого часу в Запоріжжі я вчився у Михайла Фоменка, Олега Тарана, Валерія Яремченка. Михайло Іванович — інтелігент і інтелектуал, яких мало. Не пропускав ніяких дрібниць. Тренування записували на відео. Потім Фоменко його переглядав, аналізував — хто як біжить, як працює на полі.
Яремченко мав чуття на нападників. Якось привіз у Запоріжжя Іраклія Модебадзе. Ми глянули — нічого в ньому нема. А Валерій Іванович уперся: він заграє. І справді. Почався чемпіонат — Модебадзе став забивати.
Олег Таран як гравець мав божевільний талант. Як тренер вигравав бронзові медалі з "Кривбасом".
Я — колишній захисник, тому намагаюся в першу чергу поставити гру в захисті. Команда має починатися з надійної оборони.
На стажуванні за кордоном були?
— Торік їздив до Лондона в "Тоттенхем". Розпитував і спостерігав за роботою Віллаш-Боаша. Тепер він переїхав до Санкт-Петербурга (Вернидуб виступав три сезони за пітерський "Зеніт", виграв із ним кубок Росії. — "ГПУ"). До Пітера кілька років вибратися не можу. Хотів подивитися на роботу Лучано Спаллетті. Але його вже зняли.
Хто із закордонних фахівців є взірцем для вас?
— Моуріньйо, бо спершу намагається вибудувати міцну гру в захисті й усюди досягає результату.
Дмитра Хомченовського викликають до збірної України. Хто із Луганська також може претендувати на місце в головній команді країни?
— Іван Петряк, Руслан Малиновський, Артем Гордієнко, Пилип Будківський.
Це на перспективу. А Віталій Вернидуб заслужив на запрошення?
— Я свідомо не називав це прізвище. Коли став головним тренером у Луганську, одразу попросив придбати Віталія. На мене трохи дивилися спідлоба. Мовляв, сина в команду пропихає. Тепер такі розмови зникли. Нічого не казатиму як тренер, але, як батько, мрію, щоб Віталія помітили тренери збірної.
На Кубок світу до Бразилії поїдете?
— Навряд. Мусимо розпочинати підготовку до нового сезону. Вболіватиму за Іспанію та Німеччину. Точно не вболіватиму за Францію. Бо як казали в "Діамантовій руці": на її місці мали б бути ми.
Любить переглядати "Діамантову руку"
Юрій Вернидуб народився 28 січня 1966 року в Житомирі. Мати — житомирянка, батько родом із Запоріжжя. Грав за житомирський "Спартак", нікопольський "Колос", івано-франківське "Прикарпаття", запорізькі "Металург" та "Торпедо", пітерський "Зеніт". З листопада 2011-го — головний тренер луганської "Зорі".
Дружину Лесю за ініціативність називає рушієм сімейного прогресу. Старший син Віталій — центральний захисник луганської "Зорі". Молодший Микола — студент другого курсу Запорізького національного університету. Родина проживає у Запоріжжі.
Любить читати історичні романи й переглядати радянські кінокомедії, зокрема "Діамантову руку", "Кавказьку полонянку", "Операцію "И" та інші пригоди Шурика".
1 
1
Коментарі