Федерацію футболу України створили в березні 1991 року як структурний підрозділ радянської. Її очолив колишній воротар київського "Динамо" Віктор Банніков. Однак, на відміну від прибалтійських держав, Грузії та Молдови, керівництво української федерації не мало стратегічного напрямку своєї діяльності. Чекали на визначення політичної долі України.
Після проголошення Незалежності 24 серпня схопилися й намагалися заявити збірну України на відбірний турнір Кубка світу-1994. Наприкінці жовтня Банніков зустрівся з тодішнім президентом УЄФА Леннартом Юханссоном. Президент ФФУ пропонував розіграти турнір між Росією, Україною, Грузією та Білоруссю. Мета — з'ясувати спадкоємця збірної СРСР спортивним шляхом. Марно. Міжнародна та європейська футбольні федерації визначили переможця — Росію, в кабінеті. Рішення стало вирішальним для групи футболістів. Юран, Онопко, Канчельскіс народилися в Україні, але стали грати за Росію.
Україна дебютувала в офіційних матчах до Євро-1996. Турнір провалили, пропустивши не лише Італію та Хорватію, а й Литву.
1996 року відбулося засідання Федерації футболу.
На нього завітав міністр Кабінету міністрів Валерій Пустовойтенко. Запропонував свою кандидатуру на посаду очільника ФФУ. Підтримали одностайно. Банников став першим заступником.
За рік Пустовойтенко очолив уряд. За його сприяння реконструювали Олімпійський стадіон у столиці. На вимогу УЄФА дерев'яні сидіння замінили на індивідуальні світло-коричневого кольору. Збірна двічі виходила до стикових матчів Кубка світу-1998 і Євро-2000. Але програвала Хорватії та Словенії. Зате 1999-го у відбірному турнірі обійшла Росію.
Наприкінці 1999-го стало зрузуміло, що позиції Валерія Павловича слабшають. Він позбувся урядової посади. Президентом Федерації зажадав стати фаворит президента Кучми — Григорій Суркіс. Він переміг без боротьби. Останнє, що зробив Пустовойтенко на посаді, запросив очолити збірну України Валерія Лобановського.
Суркіс керував 12 років.
Запровадив урок футболу в школах. Виборов право на проведення Євро-2012 в Україні та Польщі й відстояв його. За його президентства збірна України дійшла до чвертьфіналу Кубка світу-2006. Цим перекреслила минулі невдачі — невихід до мундіалю-2002 та Євро-2004. Суркіс зрозумів, що тренер Лобановський не може тягнути збірну й клуб. Тому призначив Леоніда Буряка. Це було помилкою.
2009-го збірна України під керівництвом Олексія Михайличенка успішно пройшла відбір на Кубок світу-2010. Але у стикових матчах програла Греції. Тренера усунули з посади. Суркіс намагався знову піти шляхом суміщення посад і віддати збірну Луческу — наставникові "Шахтаря". Фахівець не заперечував, на відміну від власника донецького клубу Ріната Ахметова.
Довелося просити іншого олігарха — Олександра Ярославського з "Металіста". Той "позичив" збірній тренера Мирона Маркевича. Але "Динамо" Суркіса обіграло "Металіст" Ярославського. На думку власника харків'ян, через суддівство, на яке начебто впливав Суркіс як керівник ФФУ. Стосунки між ними зіпсувалися. Маркевич змушений був залишити збірну.
А згодом Ярославський спробував усунути неприятеля з посади керівника ФФУ. Його друг Рінат Ахметов хотів зробити це ще 2001-го, бо вважав: не міг власник "Динамо" керувати українським футболом.
Тоді Суркіс порушив регламент і висунув питання про довіру йому на плановому Конгресі. Хоча, за статутом, не міг цього робити. Суркіс нічим не ризикував: усі делегати підняли руки на його підтримку. Інша річ, грудень 2010-го. Більшість була налаштована проти Григорія Михайловича. Але той не поставив питання на голосування, згадавши про статут. А головне — його підтримували ФІФА та УЄФА. Ті погрожували виключити Україну зі змагань у період, коли "Шахтар", улюблений клуб Януковича й Ахметова, мав грати з італійською "Ромою" у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Опоненти Суркіса змушені були змиритися.
Улітку 2012-го відбулося Євро-2012.
Наші не вийшли з групи. Суркіс укотре прорахувався з тренером — призначив Блохіна.
На виборах у вересні 2012-го Григорій Михайлович не балотувався. Уже давно став своїм в УЄФА: спочатку очолював один із комітетів, потім обійняв посаду віце-президента. На виборах 2 вересня цілковиту підтримку отримав спортивний директор першолігової "Сталі" з Алчевська Анатолій Коньков.
Він був змушений шукати тренера в розпал відбору на Кубок світу-2014 і вгадав із Михайлом Фоменком. Єдиний успішний хід Конькова. На противагу: сварка із заступником Поповим, постійні звинувачення в корупції, спроба зірвати товариський матч Україна–США.
Поєдинок таки відбувся 5 березня. Після втечі з України Віктора Януковича. Саме колишній президент держави схвалив кандидатуру Конькова. Усі розуміли: без підтримки Віктора Федоровича Анатолій Дмитрович довго на посаді не протримається.
5 
35413
Коментарі
1