Змагання з бігу на найвищому рівні проходять в останні роки за одним сценарієм: група прудконогих африканців задає надвисокий темп аби вивести на фінішну пряму чергового кенійця чи ефіопа, який покаже черговий феноменальний результат. Знайшлися навіть "вчені", які почали доводити генетичну запрограмованість перемог африканців у бігу на середні та довгі дистанції. Щось на зразок теорії "глобального потепління", розмови про яке змовкли після кількох тижнів морозної зими.
Так само змовкнути мають і розмови про глобальну перевагу африканських бігунів лише тому, що вони африканці. Справа навіть не в тому, що українець Іван Гешко став цими днями чемпіоном світу з бігу на 1500 метрів у закритих приміщеннях, випередивши групу кенійців. Іван поки що далеко не найсильніший у світі. По-перше, на таких змаганнях є квота від країн, яка не дозволяє вийти на старт усім справді найкращим. По-друге, результат Гешка значно гірший за стандартний рівень переможних секунд на гран-прі.
І все одно успіх українця — це більше, аніж просто одна із медалей. Прикарпатський хлопець Іван Гешко довів усьому світові, що ключ до перемоги не в африканському походженні, а у таланті, помноженому на страшних обсягів працю. Аби досягти рівня світової еліти, спортсмен щодня долає десятки кілометрів, відмовляючи собі у більшості звичних людських утіх.
Ні слави, ні грошей у тих "ішаків"
Бігунів на середні та довгі дистанції спортсмени називають поміж собою "ішаками". Справді, стільки років тяжкої роботи заради кількох хвилин забігу у змаганнях, які ще й мало хто бачить. Ні слави, ні грошей у тих "ішаків". Це коли немає перемог. Коли ж вони приходять, "ішак" перетворюється на прудконогого "оленя", дивитися на переможний біг якого не менш цікаво, ніж на перегони розцяцькованих машин якої-небудь "формули". Тим більше, що "білий олень", який перемагає африканців, — це наш Іван Гешко.
1 
1
Коментарі