Валентин Ніколаєв, 60 років, — тренер Віктора Петренка й Оксани Баюл, олімпійських чемпіонів із фігурного катання. Останні десять років він мешкає у США, де тренує американську молодь. Інколи дає майстер-класи в Україні. Кілька тижнів тому, під час одного з них, у дніпропетровському Палаці спорту "Метеор", ми і зустрілися. Розмовляємо російською.

Що вам не подобається у нинішньому фігурному катанні?

— Система суддівства. Оптимальні рішення в суб"єктивних видах спорту знайти важко. Але нинішня система — крок назад. Усе залежить тільки від того набору елементів, які мають фігуристи. Нині головне — не якість стрибків, а їх кількість.

Тобто не падай — і все буде гаразд?

— Так. На мій погляд, єдиний критерій, який свідчить про підготовку фігуриста, — технічна оцінка. Далі йдуть хореографія, уміння кататися. Різні судді ставлять різні оцінки. Одні — плюс 2 (тобто спортсмен має продемонструвати щось видатне), інші — мінус 2. А це все одно що падіння, навіть якщо його не було. При цьому суддя не несе жодної відповідальності за виставлену оцінку.

Ви з Галиною Змієвською підготували до Олімпіади-1994 Оксану Баюл. Після тих переможних Ігор і Баюл, і Змієвська емігрували до США. Ви залишилися ще на три роки. Чому?

— Ще 1995-го мене запрошували до Піттсбурга. Навіть ковзанку будували "під Ніколаєва". Однак до останнього сподівався, що ситуація з розвитком фігурного катання в Україні покращиться. 1996-го мій підопічний В"ячеслав Загороднюк став чемпіоном Європи. З Одеси я поїхав тільки тоді, коли в місцевому Палаці спорту забили стовп посеред ігрового майданчика і влаштували там дискотеку. За кілька тижнів я був уже в США. В"їхали із Загороднюком за туристичними візами. Потім до мене приїхала сім"я.

І як життя за океаном?

— Не скаржуся. Мешкаю у Річмонді. Невеличке містечко у штаті Вірджинія, за 200 кілометрів на південь від Вашингтона.

Подав документи на отримання американського громадянства

Спочатку важко було. Навіть не мені — дружині. Тетяна — контактна людина, в Одесі до нас щодня гості приходили. У Річмонді довелося адаптовуватися. Дружина влаштувалася продавщицею в продуктовий магазин. Потім ми його викупили. До крамниці завозять продукти з Європи, України. Можете у нас навіть купити дніпропетровські сирки.

Якою мовою спілкуєтеся в родині?

— Виключно російською. Хоча якщо 27-річний син Денис зможе нею диктант без помилок написати, то доньці Ганні (їй 16 років) це буде зробити важко. Вона виросла в Штатах, навчається в місцевій школі.

Чи правда, що у США фігурним катанням займаються 15 мільйонів осіб?

— Принаймні це офіційна статистика. А чому ви дивуєтеся? Знаєте, скільки штучних ковзанок було в Радянському Союзі? 72. А в одному лише Чикаго їх 38. В Україні функціонує чотири з половиною.

Водночас телевізійний рейтинг трансляцій фігурного катання у США падає. Чому?

— Немає сенсацій та скандалів. Коли 1994-го хлопець Тоні Хардінґ поранив Ненсі Керріґан, щоб та не виступила на Олімпіаді, а Таня Шевченко на розминці ковзанами врізалася в ногу Баюл, телерейтинг фігурного катання був дуже високим.

Скільки американці платять тренерам за свій прокат?

— Стандартних розцінок немає. У нашому місті — від 26 та 124 доларів.

Чи давно купили собі будинок у Річмонді?

— Через два роки після переїзду. Брав кредит. Зі стартовим внеском допомогла Оксана Баюл.

Які нині у вас стосунки?

— Оксана мешкає в Нью-Джерсі, але в період підготовки до показових виступів займається в мене. Вона не хоче відмовлятися від українського паспорта. А я подав документи на отримання американського громадянства. Набридли проблеми з візами, а з американським паспортом зможу спокійно їздити світом.

Із Галиною Змієвською контактуєте?

— Нечасто. У кожного своє життя. Кілька років тому Змієвська та Баюл посварилися, але на наших із Галиною стосунках це не відбилося. Працювали разом 12 років. Галя програми ставила, я — техніку.

×