Нападаючий київського "Динамо" Артем Мілевський, 25 років, — один із найкращих бомбардирів чемпіонату України. Він уже забив у турнірі 15 голів. Не виключено, що по завершенні сезону Мілевський змінить клуб і перейде до російського "Зеніта". Хоча сам гравець стверджує — це поки що тільки чутки, і він зосереджений на виступі за український клуб.
Колишні динамівці Віктор Леоненко та Йожеф Сабо вас часто критикують. Як до цього ставитеся?
— Насправді їх час уже минув. Цим людям нічого не залишається, як обговорювати футбол. Можливо, хтось чогось у кар"єрі не досяг. Я ні на кого не ображаюся і продовжую працювати.
А ви пам"ятаєте футболіста Леоненка?
— Так. Класний гравець. Обома ногами сильно володів. Забивав багато, мав хороший удар.
Із Сабо ви конфліктували?
— Ну, не знаю. Трохи молодим був, коли Йожеф Йожефович працював у "Динамо" головним тренером. Тому і не знаходили спільної мови. Повторюся: я не ображаюся на Сабо. Довіри могло бути більше. І коли прийшов Сьомін, я це одразу відчув.
Не думаю, що так уже мені потрібен сильний удар
Як змінилася гра "Динамо" з приходом Валерія Газзаєва?
— Вона стала більш гострою, агресивною. На тренуваннях граємо в один дотик. Гра ритмічна, швидкісна, усе треба робити миттєво.
У дитинстві мали улюблену команду?
— Раніше переживав за "Рому". Тоді, коли "вовків" очолював Фабіо Капелло. Здорово грали Кассано, Тотті, Томмазі, Кафу, Монтелла. А за збірну Італії вболіваю завжди.
Вважали, що ви не маєте сильного удару. Аж доки торік у жовтні не завдали того пострілу по воротах англійців у Дніпропетровську (м"яч влучив у штангу. — "ГПУ")?
— Я — форвард, гравець карного майданчику. Не думаю, що так уже мені й потрібен сильний удар. Хоча інколи цього справді бракує.
Шевченко бажає, щоб ви перейшли до топ-клубу.
— У мене з Андрієм чудові стосунки. Він регулярно літає до Німеччини, лікує спину. Але і звідти телефонує, цікавиться моїми справами.
Ви багато часу проводите разом?
— Не те, щоб щодня з ним зустрічаємося, але часто ввечері я з ним.
3 
1
Коментарі