Після любительської кар"єри полтавка Анжеліка Торська 2005 року перейшла у профі-бокс, де провела три переможні поєдинки і зникла. Розшукати 31-річну боксерку вдалося у США, куди вона переїхала майже два роки тому.
Чому перебралися до США?
— Хотіла там спробувати свої сили. Та не вийшло. Поки що не можу боксувати, бо не маю права на роботу. Зараз мій адвокат займається цим. Думаю, у майбутньому продовжу кар"єру.
Не шкодуєте, що переїхали?
— Ані секунди. Я маю все те, чого не могла дозволити собі в Україні, і, гадаю, не змогла б довго. Попри те, що в Україні день і ніч працювала у фітнес-клубі. У Нью-Йорку, де я мешкаю, важко, бо це місто, так би мовити, — центр світу, а звідси шалений ритм.
Правда, що перейшли в бокс із пауерліфтингу, щоб схуднути?
— Так. Коли почала займатися боксом, важила 108 кілограмів. Моєю метою було — скинути вагу, не більше. За півроку втратила майже 25 кілограмів. Невдовзі мій тренер Михайло Проскурня запропонував виступити на чемпіонаті України. Я погодилася і стала чемпіонкою. Позаймавшись рік, я виграла чемпіонат світу-2002 в Туреччині. Ті змагання були найяскравішими в моєму житті. Тоді в нас справді була команда. Ми були дружними, підтримували одна одну. Пам"ятаю, за Таню Лебедєву так уболівала, що ледь голосові зв"язки не порвала.
2005-го у четвертому поєдинку на профі-рингу ви мали зустрітися з Лейлою Алі, найсильнішою тоді жінкою-боксером світу. Чому не відбувся той поєдинок?
— Досі не знаю, чому скасували бій із донькою Мохаммеда Алі. Є багато версій. Говорили, що Лейла відмовилася, переглянувши мій спаринг-бій із чемпіонкою світу у вазі до 72 кілограмів. Я тоді зламала їй ніс. У багатьох виданнях читала, нібито Лейла казала, що я поїхала додому й відмовилася, в інших — що в мене травмований лікоть, ще — мовляв, вона не хотіла боксувати, бо я шульга. Говорили і про те, що вона не хоче боксувати, бо якщо програє, то її батькові стане зле. А правди я не знаю досі.
Як складається особисте життя?
— Немає тут ніякого особистого життя. По-перше, у людей інший менталітет. Я досі не можу їх зрозуміти. Вони всі забиті, усі, як відлюдники, і ніхто ні з ким не спілкується. Немає відвертих стосунків. Якщо хлопець із дівчиною зустрічаються, то кожен платить за себе. Це для мене дико.
2 
1
Коментарі