Відсторонення російських легкоатлетів від міжнародних змагань через гучний допінговий скандал певним чином знизить рівень наступних стартів, не кажучи вже про легкоатлетичний турнір Олімпійських Ігор 2016 року. Це добре розуміють у міжнародній атлетичній федерації (ІАAФ). Але заборона таки cталася. Чому?
Нинішній скандал принципово відрізняється від попередніх. Досі все мало такий вигляд, що спортсмени вживали допінг за власною ініціативою. А коли на цьому ловили, їхні національні федерації обурювалися і негайно очищалися від порушників. Як було насправді, ніхто достеменно не знає, але виглядало це саме так. Причина проста — легка атлетика в розвинутих країнах існує завдяки спонсорам, які понад усе цінують власну репутацію. Ніхто не дасть грошей міжнародній або національній федерації, коли є підозра, що вони порушують правила "чесної гри". Тому там так швидко позбуваються тих, хто попався на вживанні допінгу.
У Росії, як і на решті пострадянського простору, інституту репутації в західному розумінні цього слова не існує. У нас як? Чесний — отже, "лох". Зумів усіх надурити — молодець. Хіба не так ми жили багато років і продовжуємо досі? Чому у наших легкоатлетів практично немає справжніх спонсорів? Тому що у нашої легкої атлетики немає відповідної репутації. І наше щастя, що українські атлети, які вживають допінг, насправді роблять це самостійно. І про це добре знають в ІААФ.
Росію ж упіймали на спортивному обмані державного масштабу. Чому ні, коли в усьому іншому ця країна діє так само? Керівники світової легкої атлетики, репутація яких і без того не є бездоганною, вирішили не ризикувати: навряд чи серйозні спонсори підтримали би змагання за участю спортсменів "країни-обманщиці". У світі є лише один спонсор, якому начхати на репутацію — Газпром. На щастя, він не є поки що спонсором міжнародної атлетичної федерації та міжнародного олімпійського комітету. І хочеться вірити — ніколи ним не стане.
4 
1
Коментарі