"Звучав гімн України, я стояв на п'єдесталі. Хотілося плакати"

"Тренуюся мінімум 5-6 разів на тиждень по 1,5 години. Інколи маю по два заняття. На ринг не можу виходити з ненавистю, бо це затуманює розум. Перед боєм молюся. Це заспокоює, допомагає налаштуватися на поєдинок", - каже 21-річний Роман Щербатюк із Черкас. Він став чемпіоном світу з кікбоксингу серед спортсменів вагою до 91 кг. Досі притримується цієї ваги. На змаганнях у Будапешті 16-19 травня у півфіналі переміг угорця, в фіналі - спортсмена з Молдови.

"Коли оголосили перемогу на чемпіонаті світу, переживав неповторні відчуття. Звучав гімн України, я стояв на п'єдесталі. Хотілося плакати", - говорить спортсмен.

Він з 9 років займався карате.

"На перше заняття з карате ми прийшли з татом і просто дивилися, як працюють спортсмени та тренер. Я там прозаймався протягом 3-4 років, але це більше оздоровчий спорт. На змагання їздив, але мені не вдавалося досягти там успіхів. Зрозумів, це більше батьки наполягали на цьому спорті. Мені було цікаве лише перебування в атмосфері. Це - поїздки на змагання, тренування, спілкування. 13-річним пішов у секцію кудо (японське єдиноборство, яке поєднує елементи і технічні прийоми карате, дзюдо, тайського й англійського боксу. - Gazeta.ua). Стало цікаво спробувати себе в інших напрямках. Із 2016-го почав тренуватися тільки по кікбоксингу, не брав участь в інших змаганнях по інших видах спорту.

Роман Щербатюк із ностальгією згадує найважчий бій 2016 року на Кубку світу.

"Найважчий бій - на чемпіонаті Європи з боснійцем. Це був високий і майстерний лівша. Налетів на мене жорсткими ударами і я одразу подумав: "Куди я потрапив?" У першому раунді витратив майже всі сили. Зрозумів, що якщо не почну щось робити, то мене просто зметуть і перемелять. Довелося прийняти жорсткий бій. Із невеликою перевагою мені вдалося отримати більше балів. Тоді травмував гомілки. Коли бився потім за вихід у пів-фінал із чехом, не зміг перемогти. Був знесилений через боснійця. З ним зустрівся ще двічі. Жартома веду рахунок. Поки що 2:1 на мою користь.

Спортсмен ніколи завчасно не анонсує свої змагання, але має потужну группу підтримки.

"Після змагань на телефоні бачу купу пропущених дзвінків від рідних і друзів, які дивляться онлайн-трансляції. Шлють багато смс-привітань. Більшість дізнаються про перемогу, коли вже виходять статті чи сюжети. Намагаюся мінімальній кількості казати про змагання. З досвіду знаю, що менше розпиляєшся, то краще. На самопіар не витрачаю час. Я був у Словаччині, Словенії, Чехії, Угорщині, Казахстані. Але життя спортсмена передбачає, що ти бачиш країни тільки з вікна автобуса".

Чемпіон із кікбоксингу має колекцію спортивних нагород.

"Рахував свої нагороди тільки в дитинстві. Коли подорослішав, приходив зі змагань, вішав медаль на стіну і продовжував займатися. Найцінніша нагорода - це медаль із чемпіонату світу 2017 року. Зберігаю у кімнаті поряд із іншими нагородами. З деякими учасниками змагань спілкуємося. Можемо перекинутися словами, побажати успіху. Дружба не заважає спортсменам разом стояти на рингу. Ви можете бути кращими друзями поза межами рингу, але в бою злісними суперниками".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український боксер кидає виклик чемпіону світу

Роман Щербатюк вчиться в Навчально-науковому інституті фізичної культури в Черкасах, пише магістерську роботу, читає спортивну літературу, бере участь у театральних постановках. Грав у п'єсах по Джерому Селінджеру - "Зуі" та в "Колодязі" Дмитра Левицького. На дозвіллі вчиться грати на гітарі по інтернету та подорожує.

"Відпочиваю від змагань морально, фізично і духовно на природі. Спортсмен не може тривалий час лежать на дивані, це шкодить. Звик постійно працювати в режимі. Трохи полежати дозволяю собі, коли приїжджаю зі змагань. На кожному етапі підготовки ставлюся по різному до спорту. Це і стиль життя, і професія. Інколи були переломні моменти, невдачі, кричав: "Усе, це мої останні змагання". Тренери заспокоювали та допомагали знайти правильну дорогу. Спорт - це творчість. Завчасно вивчені рухи не покажеш. На рингу треба змусити суперника помилитися, використати його силу проти нього".

Батьки завжди підтримували й заохочували бажання Романа займатися спортом.

"Дівочого фан-клубу не маю. Але ловлю на собі зацікавлені погляди. Дівчата в Черкасах не підходять перші знайомитися. Зустрічаюся з дівчиною 3 роки", - додає Щербатюк.

×