Популярний колись письменник Ернест Хемінгвей на запитання щодо гарних жінок відповів стисло: "Якби ж не треба було з ними говорити!". Приблизно теж саме можна сказати про більшість українських спортсменів. За часів моєї юності, що прийшлася на часи правління Брежнєва, все було просто. Усі наші спортсмени були морально стійкими комсомольцями, радянськими патріотами і ніколи не вживали алкоголю. Ми розуміли тоді, що це не зовсім так, і дуже шкодували, що наші спортивні знаменитості не роздають інтерв'ю наліво та направо, як їхні закордонні колеги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не хочеться прив'язувати Кубок Кремля до політики" - Світоліна зіграє на головному турнірі Росії
Тепер маємо щастя їх усіх слухати та читати. І якби ж то наші чемпіони несли у своїх інтерв'ю лише усілякі дурниці щодо своїх кулінарних, музичних чи літературних смаків, хоча із цим у переважної більшості теж повний жах. Вони ж іще про політику теревенять. Поки йдеться про підтримку певного політика чи партії ще так-сяк – зацікавлені люди контролюють цей процес. Хоча і це не завадило колись Андрію Шевченку закликати голосувати на виборах за Віктора "Андрійовича" Януковича. Знаємо як це робиться.
Коли ж почалася війна із Росією – настав повни й спортець! Настирні кореспонденти почали вміло колупатися у тій каші, що наповнює голови наших чемпіонів у зовнішньополітичних питаннях. А найбільш спритні то тут, то там регулярно виставляють того чи іншого українського чемпіона або сепаратистом, або взагалі "агентом Кремля". Насправді більшість атлетів у цьому практично нічого не тямлять. Ви колись чули про що ці чемпіони між собою говорять і якими словами? Краще не треба!
Що роблять у таких випадках у цивілізованих країнах? Бо ж їхні спортсмени, за невеликим винятком, такі ж самі мудрагелі як і наші. І слів знають не більше. Там, як не дивно, роблять те ж саме, що робили колись в СРСР – контролюють і спрямовують висловлювання та вчинки своїх спортивних "зірок". Тому що спорт це бізнес – раз, престиж країни – ще один раз! Ви чули коли-небудь думку футболіста Ліонеля Мессі щодо зовнішньої політики уряду його рідної Аргентини? І не почуєте ніколи! Тому що кожне його публічне слово – це плюс-мінус кілька десятків тисяч євро, коли не більше. Тому усі публічні вислови цієї футбольної "зірки", власне як і всіх інших, продані на кілька років наперед. Там же прописана заборона або обмеження на висловлювання, що суперечать контракту гравця із його клубом, національною федерацією та спонсорами. Про свою країну нормальний спортсмен у вільному світі говорить як про померлого – або добре, або нічого. Окремі екстравагантні винятки лише підкреслюють це правило.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світоліна вийшла до півфіналу Кубка Кремля
А що у нас? Цього тижня наша тенісна надія Еліна Світоліна разом із своєю співвітчизницею Лесею Цуренко поїхали грати та турнір до Москви. І нехай би це була сама лише Леся, яку поки що мало хто знає, і яка, народившись у західній Україні, дурниць московським журналістам не наговорить. Але ж Еліну куди подіти? Сам факт її приїзду до Москви боляче вдарив по іміджу нашого патріотичного спорту. Та Світоліна не лише приїхала до Москви, а ще й наговорила там політичних дурниць, які потім оперативно "спростувала". Мовляв її слова там неправильно переклали із російської на російську.
Пізно! Раніше треба було думати нашому спортивному міністру та ідеологу Жданову. Можна, ясна річ, знову заспівати універсальну пісню про Липецьку кондитерську фабрику, яка на думку окремих українців, виправдовує усі їхні зради із Росією на сто років наперед. А якщо серйозно? Наші чемпіони, наші олімпійці мають бути першими носіями патріотизму. Хіба не ясно?
Ясно, але не зовсім. А коли Світоліна виграє той московський турнір і заспіває під час нагородження "Ще не вмерла…"? Чи вигукне "Слава Україні"? Тоді її виступи у Москві перестануть бути зрадою? Щось ми зовсім заплутались. Одних наших спортсменів, що виступають у Росії клянемо останніми словами, інших патріотами називаємо!
1 
4166
Коментарі