Міжнародне співтовариство закликає бойкотувати Євро-2012 через ситуацію з демократією в Україні та поводженням із Юлією Тимошенко. Дехто навіть пропонував позбавити нас турніру і перенести його в іншу країну.
Журнал "Forbes" перераховує 13 найгучніших міжнародних спортивних бойкотів.
VII літні Олімпійські ігри (1920 рік, Антверпен)
Саме цю Олімпіаду можна вважати першим прикладом політично забарвленої спортивної події. За офіційним рішенням МОК на ігри в Голландії не були запрошені Німеччина та її союзники по Першій світовій війні - як покарання за розв'язання бойових дій. Крім того, МОК відмовився запросити на ігри і представників РРФСР: заявку на участь восьми спортсменів подавало Головне управління Всевобуча, що відповідало за масовий спорт в Радянській Росії.
VIII літні Олімпійські ігри (1924 рік, Париж)
Ці ігри в якості відповіді на демарш чотирирічної давності бойкотувала вже радянська влада. Незважаючи на те що оргкомітет Олімпіади через Французький робочий спортивно-гімнастичний союз передав офіційне запрошення Вищій раді з фізичної культури РРФСР, радянська сторона відмовилася прийняти його, визнавши неприйнятною форму співпраці через посередників. У результаті радянські спортсмени вперше потрапили на літні Олімпійські ігри тільки в 1952 році - це були XV ігри в Гельсінкі.
I Чемпіонат світу з футболу (1930 рік, Уругвай)
Вибір Уругваю в якості країни, що приймає перший чемпіонат світу з футболу, був обґрунтований 100-річчям незалежності, яку держава відзначала в 1930 році. Але рішення ФІФА виявилося фатальним: переважна більшість європейських країн вважали, що подорож до Південної Америки вийде надто довгою і дорогою, та й батьківщиною футболу все-таки є Старий, а не Новий світ. В результаті в чемпіонаті брали участь лише чотири збірні команди Європи - з Франції, Бельгії, Румунії та Югославії, а чемпіоном стала команда країни-господині.
II Чемпіонат світу з футболу (1934 рік, Італія)
Чотири роки по тому вже південноамериканські держави вирішили відповісти бойкотом європейцям. На чемпіонат, який проходив в Італії, з самого початку відмовилася приїжджати збірна Уругваю, яку підтримали команди Болівії і Парагваю, що дозволило італійцям стати чемпіонами світу.
XVI літні Олімпійські ігри (1956 рік, Мельбурн)
Ще один чисто політичний бойкот на Олімпіаді - навіть не один, а три. Єгипет, який підтримали Ірак, Ліван і Камбоджа, бойкотував Ігри через агресію, якої зазнав під час Суецької кризи. Нідерланди, Іспанія і Швейцарія бойкотували ігри на знак протесту проти введення радянських військ в Угорщину, а сама збірна цієї країни відмовилася виступати під офіційним прапором - замість цього спортсмени несли угорський прапор зразка 1918 року. Нарешті, КНР за два тижні до відкриття Ігор заявила про свій бойкот, який спровокувало запрошення на Олімпіаду команди невизнаного Тайваню під заміщує ім'ям "Формоза".
I Чемпіонат Європи з футболу (1960 рік, Франція)
Європейський футбольний чемпіонат, який уперше проводився в 1960 році, теж був ознаменуваний політичним бойкотом. За особистим розпорядженням іспанського каудільо Франсиско Франко національна збірна не приїхала в СРСР на гру чвертьфіналу. Збірну Іспанії зняли з турніру, а радянська команда стала чемпіоном, обігравши у фінальному матчі збірну Югославії.
IX Чемпіонат світу з футболу (1970 рік, Мексика)
Відбіркові ігри світового чемпіонату 1970 стали приводом до прямого військового конфлікту - подіям, які увійшли в історію під назвою "Футбольна війна" (вона ж "Війна 100 годин"). Бойові дії розгорілися між Гондурасом і Сальвадором: і без того напружені відносини між сусідніми країнами виявилися в кризі після того, як гондураська збірна програла два з трьох матчів плей-офф відбіркового етапу Чемпіонату світу з футболу. У підсумку, незважаючи на війну, збірна Сальвадору вперше у своїй історії таки потрапила на чемпіонат і зайняла на ньому останнє місце, програвши всі до одного матчі першості.
X Чемпіонат світу з футболу (1974 рік, ФРН)
Через вересневий переворот у Чилі, організований Аугусто Піночетом, збірна СРСР відмовилася приїхати в Сантьяго на відбірковий матч з чилійською командою. Радянська влада висувала пропозицію перенести матч в третю країну, але не отримала підтримки ФІФА. У результаті Федерація футболу СРСР відмовилася від зустрічі, їй було зараховано технічну поразку 0:3 і команда не потрапила в число учасників першості - вперше з 1958 року.
XXI літні Олімпійські ігри (1976 рік, Монреаль)
Олімпіаду у Монреалі бойкотували відразу 26 африканських країн. Ініціаторами бойкоту виступили Республіка Конго і Танзанія, а приводом до нього став матч з регбі між Новою Зеландією і ПАР: Південна Африка через режим апартеїду перебувала під дією міжнародних санкцій і бойкотувалась МОК. Частина команд, які приєдналися до бойкоту, до цього часу вже прибули в Канаду і залишили ігри вже після початку тренувань (як, наприклад, Марокко, Камерун і Єгипет). З усіх африканських національних збірних в Олімпіаді брали участь тільки Сенегал і Берег Слонової Кості, а до бойкоту приєдналися і не африканські держави: Ірак (Азія) і Гайана (Південна Америка).
XXII літні Олімпійські ігри (1980 рік, Москва)
Найзнаменитіший олімпійський бойкот: від участі у московській Олімпіаді відмовилися спортсмени п'ятдесяти з гаком держав. Деякі представники цих країн все-таки приїхали на Ігри в індивідуальному порядку, і в результаті на церемонії відкриття і закриття Олімпіади 15 збірних - Австралії, Андорри, Бельгії, Великої Британії, Нідерландів, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нової Зеландії, Португалії , Пуерто-Рико, Сан-Марино, Франції та Швейцарії - йшли не під національними прапорами, а під олімпійським, і на врученні медалей атлетам з цих країн звучали не національні гімни, а олімпійський. Примітно, що, всупереч традиції, на церемонії закриття Ігор було піднято не державний прапор країни, що приймає наступну Олімпіаду - в даному випадку США, які ініціювали бойкот, а прапор Лос-Анджелеса, який повинен був приймати спортсменів у 1984 році.
XXIII літні Олімпійські ігри (1984 рік, Лос-Анджелес)
У відповідь на бойкот московської Олімпіади лос-анжелеські Ігри бойкотували практично всі країни соціалістичного табору. Винятком стали Румунія, яка дозволила своїм спортсменам поїздку в приватному порядку, Югославія і КНР. Офіційною причиною бойкоту стала відмова організаторів Олімпіади-84 надати гарантії безпеки спортсменам з СРСР та інших країн Варшавського договору.
X Чемпіонат Європи з футболу (1992 рік, Швеція)
Політичні трансформації і конфлікти початку 1990-х в Південній і Східній Європі стали причиною відсторонення Югославії від участі в першості Європи з футболу 1992 року. Оскільки через військові дії на Балканах СФРЮ перебувала під дією режиму міжнародних санкцій, всі контакти міжнародних організацій з нею були заборонені. А так як рішення приймалося вже після того, як збірна Югославії пройшла відбірковий тур і потрапила в число учасників чвертьфіналу, замість неї на матчі запросили команду Данії, яка відстала на одне очко. Вона-то в підсумку і стала чемпіоном.
XIX Чемпіонат світу з футболу (2010 рік, ПАР)
Дії уряду ПАР, який не втручався у вирішення політичної кризи в сусідній Зімбабве, стали причиною заклику до бойкоту чемпіонату світу з футболу 2010 року. Але пропозиція деяких неурядових організацій Південної Африки залишилися без підтримки: жодна з країн-учасниць першості не відмовилася від ігор. Попередні ж ігри привели до політичної кризи у відносинах між Єгиптом та Алжиром: програш єгипетської команди викликав масові зіткнення після закінченню матчу, і Каїр оголосив спортивний бойкот Алжиру. У підсумку збірна Єгипту взагалі не пройшла кваліфікацію, а алжирська зуміла вийти у груповий етап, але зайняла останнє місце в групі.
3 
1
Коментарі