Смерть корейського боксера спричинила реформу в боксі

 

13 листопада 1982-го на відкритому майданчику розважального комплексу Caesars Palace у Лас-Вегасі, США, відбувся поєдинок, який змінив історію боксу.

21-річний американець Рей Манчіні вдруге захищав титул WBA у легкій вазі. Суперником був на 2 роки старший претендент із Південної Кореї Кім Дук Ку. Обоє підходили до бою дуже серйозно. Чемпіон в одному з інтерв'ю заявив, що на ринзі буде війна. Претендент налаштовувався на бій, як на останній у своєму житті. У готельному номері на абажурі він написав: "Жити або вмерти", а у своєму щоденнику: "Я маю сміливість і волю боротися до самого кінця".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Боксер убив двох суперників менш як за п'ять років

Жорстокий бій завершився у 14 раунді, в якому Манчіні відправив корейця на настил рингу. Той піднявся, але рефері зупинив бій, зафіксувавши нокаут. За кілька хвилин після цього Кім впав у кому. Йому діагностували субдуральну гематому – крововилив у мозок. Зробили операцію, однак вона не допомогла, - 18 листопада, не приходячи до тями, Кім помер. Як діагностували лікарі, фатальним став останній удар від чемпіона.

Загибель Кіма змусила спортивних функціонерів задуматися про безпеку боксерів і спричинила важливу реформу в боксі. 1982-го на щорічній конвенції WBC вирішили відмовитися від 15-раундових боїв - титульні поєдинки скоротили до 12 раундів. За 5 років таке ж рішення прийняли інші боксерські організації – WBA і IBF. А WBO, яку заснували 1988-го, з самого початку затвердила 12-раундові чемпіонські поєдинки. Також особливу увагу почали приділяти медичному огляду бійців до і після поєдинків. Великі вимоги пред'являлися і до суддів, яким було наказано не допускати в ринзі тотального побиття.

Трагедія корейського боксера спричинила за собою й інші. За 3 місяці його мати, не змігши змиритися з втратою сина, покінчила життя самогубством. А за 8 місяців після бою наклав на себе руки рефері поєдинку, американець Річард Грін - він вважав себе винуватцем трагедії, оскільки вчасно не зупинив бій.

×