Ексклюзиви
Середа, 13 травня 2009 19:45

Сім років після Лобановського (ФОТО)
19

Фото: rusteam.permian.ru

Сім років тому не стало легенди вітчизняного футболу Валерія Лобановського.

7 травня 2002 року під час матчу "Динамо", який команда проводила в Запоріжжі, у тренера киян Валерія Лобановського трапився інсульт, від наслідків якого Валерій Васильович помер через п"ять днів - 13 травня.

"Gazeta.ua"


Валерій Лобановський народився 6 січня 1939 року в м. Києві. Майстер спорту, заслужений тренер СРСР і України. Грав нападаючим в київському "Динамо" (1958-1964 рр.), одеському "Чорноморці" (1965-1966 рр.) і донецькому "Шахтарі" (1967-1968 рр.).



У чемпіонатах Радянського Союзу провів 258 матчів, забив 71 гол. Чемпіон СРСР 1961 року і срібний призер 1960 року. Володар Кубка Радянського Союзу 1964 року. За збірну СРСР провів два матчі, в олімпійській команді країни зіграв 7 матчів, забив 1 гол.



Валерій Лобановський (крайній справа) у складі одеського "Чорноморця", 1966 р.



Один з найкращих форвардів СРСР першої половини 1960-х. Індивідуально сильний, відмінно володів дриблінгом із зміною ритму та напряму руху. Володів прицільним ударом з лівої ноги, вміло грав головою. Увійшов в історію радянського футболу як блискучий виконавець кутових ударів. М"яч підкручування, описавши в повітрі широку дугу, нерідко потрапляв у ворота без чиєї-небудь допомоги. Особливо добре знаходив спільну мову на полі з Олегом Базилевичем і Валентином Трояновським.


Він був двічі в списках 33 кращих футболістів Радянського союзу в сезонах 1960 і 1962 років у складі київського "Динамо".


Гравці збірної СРСР на знаменитому пляжі Копакабана в Ріо-де-Жанейро. Зліва направо: Валерій Лобановський, Станіслав Завідонов, Василь Данілов, лікар команди, Володимир Щегольков, Олег Базілевич, Віктор Серебряников, Сергій Квочкін і Володимир Лісицин. 1962 р



Зіркове "Динамо"-75. У тому ж році Олег Блохін отримав "Золотй м"яч"



У 1986-му кияни завоюють ще один Кубок кубків. Керувати ними буде незмінний Валерій Васильович.


Свою тренерську кар"єру розпочав у дніпропетровському "Дніпрі" (1969-1973 рр.), тренував київське "Динамо" (1974-1982 рр., 1984-1990 рр., з 1996 року до цих днів). Під його керівництвом ФК "Динамо" вісім разів вигравав чемпіонат СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990 рр.), шість разів Кубок Радянського Союзу (1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990 рр.), двічі ставав володарем Кубка Кубків УЄФА (1975, 1986 рр.) і вигравав Суперкубок Європи (1975 р.), п"ять разів перемагав у чемпіонаті України (1997, 1998, 1999, 2000, 2001 рр.) і тричі в Кубку України (1998, 1999, 2000 рр.).



В якості головного тренера очолював збірні СРСР (1975-1976, 1982-1983, 1986-1990 рр.), Об"єднаних Арабських Еміратів (1990-1993 рр.), Кувейту (1994-1996 рр.) і України (2000-2001 рр.). Зі збірною СРСР - віце-чемпіон Європи (1988 р.), бронзовий призер Олімпійських Ігор (1976 р.), учасник фінальних турнірів чемпіонатів світу (1986 і 1990 рр.). Зі збірною Кувейту - бронзовий призер Азіатських Ігор (1994 р.), володар Кубка Персидської затоки (1996 р.).


Найбільший тренер-практик, який досяг видатних досягнень не тільки у всесоюзних змаганнях в роки СРСР, але і на міжнародній арені. Один з найавторитетніших фахівців в світовому футболі. У ньому вдало поєднувалися тренерський талант і великі організаторські здібності.


Лобановським були упроваджені в практику передові досягнення спортивної науки (метод інтервального тренування), реалізовані принципи так званого "системного футболу", основу якого складають універсалізм футболістів і висока інтенсифікація гри, розроблена довготривала програма відбору і підготовки молодих футболістів з урахуванням модельних характеристик.


"Динамо" зразка середини 1970-х зробило переворот в свідомості багатьох великих тренерів. Марчело Ліппі одного разу зізнався, що багато чому навчився у Лобановського, Енцо Беарзот захоплювався командою українського тренера, Фабіо Капелло конспектував тонкощі тренувального процесу під його керівництвом.



Наприкінці 90-х "Динамо" під керівництвом Лобановського доходило до півфіналу Ліги Чемпіонів



На дачі з внуками


Сім"я Лобановських біля пам"ятника Валерію Васильовичу - зять Валерій, дочка Світлана, дружина Аделаїда Панкратіївна, внуки Богдан і Ксюша.



Андрій Шевченко із "Золотим м"ячем" біля пам"ятника Валерію Лобановському. 2004 рік.


Лобановського поховали на Байковому кладовищі. Валерій Васильович нагороджений орденами "Знак пошани" (1971), Трудового червоного прапора (1987), Кавалер Рубінового ордена УЄФА "За заслуги", Герой України (посмертно). Його ім"ям названий київський стадіон "Динамо".

Зараз ви читаєте новину «Сім років після Лобановського (ФОТО)». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 110
Голосування Скільки золотих нагород виграє Україна на Олімпіаді?
  • 1) менше трьох
  • 2) три
  • 3) більше трьох
Переглянути