"Тренером стає той, кому не дано зіграти так, як він хоче. Він розуміє, як треба, але грати так не може. Деяким все дала природа. Якщо вони стануть тренерами, то не розумітимуть, чому інші не можуть грати так, як він". Василь Уткін у нещодавньому інтерв'ю sports.ru.
І це ключовий момент. Мене мало хвилює, що призначення Шевченка відбулося всупереч логіці, бо у збірної був штаб, він вивів команду на Євро-2016, а Фоменко його змінювати не хотів. Великий Ернст Хаппель теж прийшов до збірної Нідерландів напередодні фінальної частини Кубку світу-1978 і зробив її віце-чемпіоном – міг і виграти, але Ренсебрінк влучив у штангу на останній хвилині фінального матчу. Ніхто ще, здається, не пожалкував і про заміну Малофєєва на Лобановського за місяць до старту мундіалю-1986.
Плювати, що Шевченко використовує збірну, щоб зрозуміти – ладен він бути тренером чи ні. Хто, як не Шева, має таке право – той, хто тягнув цю збірну не один рік, найголовніший гравець у її історії?
Байдуже, що його функції не визначені – Зозулю, Кравця, Гладкого все одно не навчиш грати так, як це робив великий Андрій. Це Бог дає. А показати, до речі, як правильно рухатися у карному, Шева може. Коли впала швидкість і зник ривок, саме тактична вивченість допомогла Миколайовичу переграти потужних шведських захисників.
І добре, що мови знає. Бо хто замінить Фоменка після Євро-2016 – це знають навіть Лулу і Аватар, коти Леоненка. І є у мене відчуття, що у збірній з'явиться не тільки хорватський кухар, а й італійський тренер. До якого Шева не звертатиметься на рівні "камон, плей".
А хвилює мене тільки одна річ. Кларенс Зеєдорф великий був футболіст. А промовець ще кращий, Шевченку сто очок фори зі сцени дасть. І провалився голландець як тренер "Мілана" - причому не стільки в результатах, скільки в особистісних стосунках з гравцями. Не розумів, чому Монтоліво чи Полі не можуть показувати на полі те, на що був здатен він, Зеєдорф.
Та що там Зеєдорф – на цьому обпікся і той, хто конкурує з Шевою за неофіційне звання найкращого футболіста в історії України.
Тому Миколайович має зрозуміти: влітку він прийме достатньо посередню збірну. Де головна зірка – не провідний форвард "Мілана", а футболіст ротації "Севільї". І вимагати від нього таких трюків – все одно, що просити мене писати на рівні лауреата Нобелівської премії.
І якщо Шева оцінить потенціал майбутніх підопічних тверезо, а запрошений ним італійський помічник стане Льовом при Клінсманні чи Ріанчо при Реброві – слова про фаворитизм збірної України на великих міжнародних турнірах нам не здаватимуться невдалим жартом.
2 
4166
Коментарі
1