Матч Хорватія – Україна підштовхнув до двох висновків. Перший – усі наші футболісти перетворюються на сіру масу. Без винятку. Медіакоординатори збірної виконують титанічну роботу, завдяки якій можна відстежувати кожний крок підопічних Шевченка. Вони дійсно працюють. І наші футболісти теж. А хотілося, щоб грали. Принаймні таку мету постійно озвучує нинішній головний тренер команди.

Тому єдиний реально голевий момент був створений не власними зусиллями, а через помилку Субашича на виході. Хорватський голкіпер, до речі, помітно нервував. Але ми були настільки безпорадними в атаці, що не змогли цим скористатися. Оборонний мур господарів звів не воротар, а Домагой Віда: динамівець провів колосальний за енергетикою матч.

Другий висновок – футбол був абсолютно сухим. Хорватам не знадобилося докладати надзусиль, аби здобути три очки. Вони епізодично виблискували індивідуальною майстерністю. Це допомогло відкрити рахунок до перерви, а після неї раціонально зіграти по ньому. Логіка зрозуміла: у всіх "картатих" зірок попереду вирішальна частина клубного сезону. Модрич з "Реалом" спробує зробити те, що ще нікому не вдавалося – виграти Лігу чемпіонів вдруге поспіль. А Ракітич та Манджукич – завадити цьому.

Не варто переоцінювати гру Матвієнка. Беззаперечно те, що він додав у атакувальних друготаймових діях, як і Коноплянка, просто від Євгена чекали (чи уже ні?) більшого. Але в першому таймі саме на лівому фланзі оборони у нас "сквозило". І це ще за господарів не грав Врсалько, а Брозович – не лінійний фланговий гравець, на відміну від Перишича та П'яци. Вистачило зусиль Модрича, який зміщувався туди для створення тиску – хоча де він його не створював? Нічого дивного: у "Реалі" капітан хорватів також грає правого півсереднього.

Коваленко провалив матч очікувано. Його поставили не на свою позицію. Віктор – типовий атакувальний півзахисник. Не диспетчер, а людина, яка уміє оцінювати ситуацію і правильно рухатися для виходу на ударну позицію. Але його засунули в глибину поля, дали наказ розпочинати атаки. Даремно. Наша сила у флангах, і коли Ярмоленко прорвав Піварича на восьмій хвилині, увірватися під діагональну передачу було нікому.

Ми п'ятий матч малоефективні в атаці за розіграшу стандартних ситуацій. Зате учора нічого особливого після них не дали створити і супернику. Вчора в повітряній боротьбі переважали команди, що захищаються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шевченко прокоментував свою першу поразку в кар'єрі тренера

Хід із виходом Бесєдіна себе не виправдав, але тільки тому, що динамівець не встиг за 10 відведених хвилин "засвітитися". Зате Селезньов себе проявив ще навіть тоді, коли гра не набула сприятливого для нього характеру: позиційні атаки гості спробували ладнати тільки у останні 15 хвилин поєдинку. Але "Цар" був помітним і до цього. Інша річ, що футбольного обдарування Селезньова замало, аби самотужки вплинути на несприятливу ситуацію.

А вирок на "Максимірі" Шевченко і Тассотті підписали собі ще до стартового свистка. Тоді, коли вирішили випустити у стартовому складі Олександра "Катастрофу" Кучера. Я уже не буду говорити про оборонні навички гравця – їх ще раз показав Калінич. Просто питання: Шевченко прагне виходити з оборони через пас, не бити м'яч, аби куди. Кучер у цьому точно помічник? Тренерський штаб точно переглядає минулі матчі збірної?

×