Найвідомішого футбольного зрадника поранили в Україні

30 серпня 1997 року помер автор чотирьох голів у ворота збірної Бразилії на Кубку світу-1938 року Ернест Вілімовські. У Польщі його згадували лише як найбільшого зрадника.

На мундіалі полякам не поталанило з жеребом. Їм випали бразильці. Цей матч став одним з найкращих в історії світових першостей. Командам для виявлення сильнішого забракло 90 хв. Протягом поєдинку тривала дуель між Вілімовські та знаменитим "Діаманте Негро" – Леонідасом. Ернесту вдалося перестріляти сучасника. Вілімовські зробив покер, а бразилець – лише хет-трик. Основний час матчу закінчився з рахунком - 4:4. А в овертаймі бразильці зуміли видерти перемогу з пазурів польських Орлів 6:5.

Жоден з голів "Кадри" в цій грі не обійшовся без участі Вілімовські – ще один м'яч "біло-червоні" забили після того як один з оборонців завалив у штрафному Ернеста.

Така вистава одного актора справила враження на бразильських скаутів, які приїхали на мундіаль, щоб підсилити свої клуби. І природно, що їх зацікавив польський супербомбардир. За свідченням дочки Вілімовські, її батько навіть підписав попередній контракт з бразильською командою. Але польські чиновники, дізнавшись про цю угоду, були надзвичайно обурені та ввімкнули цьому переходу червоне світло.

27 серпня 1939 року Єжи (прізвисько Ернеста) додав до колекції ще один матч. У цей день "Кадра" зустрічалася з однією із найкращих збірних світу – віце-чемпіоном французького мундіалю Угорщиною. Досить швидко мадяри двічі розписалися у воротах "Кадри". І тут Ернест Вілімовські розвернув хід цього матчу на 180 градусів. Він на всі сто проявив свої найкращі властивості – унікальний дриблінг, який відточив у матчах з юнаками, коли грав сам проти цілої команди, неймовірну спритність та унікальне відчуття гола. На своїх кривих ногах він завжди опинявся в потрібний час у потрібному місці. І навіть не володіючи гарматним ударом, унікальний нюх Вілімовські дозволяв йому забивати неймовірну кількість голів.

По закінченнi матчу зелені трибуни (тоді в Польщі вже пройшла перша хвиля мобілізації, тому вболівальники, серед яких було чимало вояків, були відповідно одягнені) зробили рудому Єжи стоячу овацію. І було за що. Важко переоцінити його роль у тій перемозі "Кадри" з рахунком 4:2 – Ернест зробив хет-трик та заробив пенальті. Вілімовські вболівальники просто обожнювали – окрім того, що регулярно залишав свої автографи у воротах суперників, він також намагався зіграти так, щоб довести трибуни до божевілля. Ернест створив чимало шедеврів, обігруючи півкоманди суперника та забиваючи у ворота п'ятою. Але були і ті, хто не любив Вілімовські. Зокрема воротарі, над якими він часто знущався, не задовільняючись тим, щоб просто забити, а прагнучи зробити це у свій особливий спосіб. Обігравши воротаря, зупинившись перед лінією воріт він закликав кіпера підніматися і коли розлючений воротар біг на захист своїх володінь, Ернест ще раз обводив його і лише тоді забивав м'яч, причому з його вуст ніколи не сходила усмішка.

1 вересня 1939 року німецькі танки ввійшли в Польщу. Владислав Сікорський – прем'єр польського уряду в еміграції, не бачив нічого поганого, якщо поляки здавалися в полон чи ставали громадянами Рейху. "Підписуйте фолькслисти, головне, щоб ви жили, яка нам користь з мертвих поляків? Головне, щоб ви жили. Після війни життя триватиме".

Вілімовські теж підписав фолькслист. Ернест був сілезцем і народився на території колишньої Німецької імперії. Єжи ніколи не вважав себе поляком і називав себе просто верхньосілезцем, тому це рішення далося йому легко. Він явно не був патріотом Речі Посполитої. Тренер "Кадри" навіть радив Вілімовські та іншим сілезцям, які виступали за збірну, ставати громадянами Рейху, щоб мати можливість отримувати ігрову практику. Ернст (так тепер звали Ернеста) хотів заробляти на шматок хліба, а нічого іншого, окрім гри у футбол, він не вмів робити і розумів, що для продовження кар'єри тепер мусить змінити польського орла на німецького. Єжи мислив як сучасні футболісти – вважав себе профі, який дарує глядачам видовище і за це має отримувати гідну платню.

У середині 1941 року Ернст дебютував у складі манншафт. Тренер Гербергер бачив Вілімовські ще на французькому мундіалі і коли дізнався про те, що він тепер має у своїй колоді такого джокера, то заявив: "Це фантастично". Дебютний млинець не вийшов глевким – Ернст у поєдинку проти румунів відзначився дублем, а перший гол забив вже на 3-й хвилині матчу. Вілімовські умів швидко знаходити спільну мову з партнерами не лише на полі, а й в побуті. Більшість його колег по німецькій збірній дуже поважали Вілімовські та по-справжньому любили за те, що він мав хороше почуття гумору. Фріц Вальтер згадує, що за свою поведінку Ернст отримав прізвисько "сміхотун".

Свій найкращий матч за німецьку збірну Ернст відіграв проти Швейцарії. Він став відмичкою, яка відчинила швейцарський замок. Цей поєдинок завершився з рахунком - 5:3, а Ернст відзначився чотирма м'ячами. Напередодні матчу Єжи зустрівся з Гербергером тет-а-тет та сказав йому, що хоче зіграти не на позиції інсайда, а в центрі атаки поряд з Фріцом Вальтером. "Ви не пошкодуєте про це рішення, а якщо з цього не вийде нічого путнього, то можете більше мене не викликати в збірну", — заявив старому лисові Ернст. Вальтер з часом так згадував цю гру: "В тому поєдинку Вілімовські протистояв прекрасний захисник – Мінеллі, але того дня ніхто б не зміг стримати Ернста". На святковому бенкеті після поєдинку звичайно скупий на компліменти кіпер нейтралів Балайбо, якому вино вже трішки розв'язало язик, заявив: "Ще ніхто не забивав мені чотири м'ячі в одній грі".
1942 року разом зі своєю новою командою "Мюнхен-1860" він здобув перемогу в Кубку Німеччини, обігравши у фінальному матчі в Берліні непереможний в ті часи "Шальке" - 2:0. Один з м'ячів записав до свого активу Ернст. В тому розіграші турнiру Вілімовський встановив рекорд усіх часів – 14 голів у Кубку Німеччини. Це досягнення не зміг побити навіть сам Герд Мюллер. Його повторив у сезоні 1976-77 років лише Дітер Мюллер. В одному з кубкових матчів Ернст накидав в сітку воріт суперника 10 м'ячів. До речі, це було не перше "потрапляння в десятку" у кар'єрі Вілімовські. Ще в ті давні, польські часи Єжи вже забивав 10 м'ячів.

У листопаді 1942 року німці зіграли матч проти словаків. Це була остання гра збірної Третього Рейху в часи Другої світової війни. Зашморг оточення стискався на армії Паулюса, і скоро німцям було вже не до футболу. Цей поєдинок став останнім для Вілімовські у складі німецької збірної. У восьми матчах за манншафт він забив 13 голів, а це в середньому 1,63 м'яча за гру. В ті часи Ернст поряд з Фріцом Вальтером вважався одним з найкращих німецьких футболістів, його фото були на перших шпальтах спортивних газет. Дуже скоро Вілімовського відправили на фронт. Його поранили в Україні.

Після закінчення Великого пекла він залишився в Німеччині та продовжував грати на дуже високому рівні. З часом Ернст згадував, що був дуже ображеним через те, що Гербергер більше не кликав його до складу манншафт. А особливо йому було прикро, коли збірна виграла в Швейцарії чемпіонський титул. Але Гербергер прийняв таке рішення, і команда перемогла, а переможців не судять.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джузеппе Меацца зіграв першу гру за "Інтер"

У Польщі Вілімовські причепили ярлик зрадника, і він жодного разу не приїздив у країну. Вже після того, як Річ Посполита звільнилася від комуністичних пут, у нього таки з'явилася нагода повернутися на батьківщину. Рух святкував своє 75-річчя. І Вілімовські, як одного з найкращих гравців в історії команди, вирішили теж запросити на урочистості з цієї нагоди. Аж тут відомий журналіст Богдан Томашевський написав статтю про Ернста, де публічно назвав його зрадником та зауважив, що Вілімовські не повинен приїздити у Польщу. Єжи не приїхав і пояснив це тим, що змушений доглядати хвору дружину.

×