Салах плакав після матчу, який його команда виграла - 4:0

Форвард "Ліверпуля" 29-річний Мохамед Салах перебуває в прекрасній формі. У 10 стартових матчах Прем'єр-ліги він забив 10 голів. Уже зараз єгипетського форварда називають головним претендентом на "Золотий м'яч". Розповідаємо його історію.

У селі Нагріг, звідки родом Мохамед Салах є школа імені Мохамеда Салаха, а незабаром з'явиться молодіжний центр імені Салаха. Ні, це не завищена зарозумілість футболіста або його бізнес-план розкручування в Єгипті. Мер села Махер Шетія дуже пишається найвідомішим мешканцем: "Мало того, що Салах виокремив наше село на карті світу. Він також дає гроші на благодійність. У селі він збудував школу, яка коштує мільйони. Він пожертвував гроші для лікарні Базіун на вентиляційну кімнату, препарати та машини швидкої допомоги".

Культ Салаха нікого із сільських не дратує. Журналісти китайської новинної агенції "Сіньхуа" прилітали до Нагригу, щоби пройти слідами Салаха, і зрозуміли, що для місцевих дітей та батьків кар'єра Салаха – еталон. Його наводять у приклад, через нього у селі підключають спортивні канали, діти грають у майках із його прізвищем. У вісім років Салах грав удома в PlayStation за "Ліверпуль" із Хююпя, Каррагером та Джеррардом у складі. Через 17 років перенісся в реальність і грає за справжній "Ліверпуль".

Зіркою Мохамед Салах став як правий вінгер, який розриває свій фланг. Але місце ближче до атаки головна єгипетська зірка вимолила сльозами. 10 років тому багато єгипетських молодіжних команд, і "Аль-Мокавлун" Салаха в тому числі, використовували ту саму розстановку, що і збірна Єгипту, король Африки тих років – 3-5-2. Салах у ній грав або лівого латераля, що покривав фланг цілком, або лівого центрального захисника.

"У нас був дуже жорсткий і важкий матч із прямим конкурентом, який ми виграли 4:0, – згадує Саїд Аль-Шешені, тренер Салаха у команді U16. - У роздягальні святкували всі, окрім Мо Салаха. Він плакав, бо у такому важливому матчі не забив. Він щосили намагався покрити велику відстань і втекти в атаку. Я зрозумів, як сильно Салах хоче забивати". Після матчу Аль-Шешені присів до Салаха і сказав, що спробує використати його швидкість біля чужих воріт. Вийшло непогано – у командах U16 та U17 Салах настріляв 35 м'ячів.

Аль-Шешені та ще один тренер, Мохамед Радван, ввели окремі тренування для Салаха. Мохамед надто довго тримав м'яч, він відскакував від нього, як від стінки, і ця проблема переїхала із Салахом навіть у швейцарський "Базель". Тільки на той час Мо встигли трохи "обтесати" – поставили техніку та навчили продуктивно бігти з м'ячем на швидкості. "Після успішного сезону я сидів із ним та капітаном команди, казав йому, що настав час бути лідером і думати про те, щоби грати в Європі", – розповідав Радван, головний тренер основного складу "Аль-Мокавлун". Щоправда, наступний сезон через трагедію у Порт-Саїді було зірвано: єгипетський чемпіонат скасували, а Салаху залишилося грати лише за молодіжну збірну країни.

Збірна Єгипту готувалася до африканських ігор, їздила товариськими матчами, і однією з зупинок була база "Базеля" – швейцарці покликали спаринг-партнера після завоювання чемпіонства. Єгиптяни виграли 4:3, а Салах забив два м'ячі, вийшовши на заміну. Через кілька днів Салаха погукагли до "Базеля" і не продешевили: через три місяці Мохамед засяяв на Олімпіаді. Після ударного виступу за збірну Єгипту за Салаха попросили би більше.

 

У Базелі Мо Салах насамперед знайшов єгипетських друзів у місті, потім пережив найбільше потрясіння в кар'єрі: занапастив вихід віч-на-віч у кваліфікації Ліги чемпіонів з "Мельде", а потім шкодував про це в момент пенальті у ворота "Базеля". Тоді Ян Зоммер відбив м'яч і пустив швейцарців у наступний раунд кваліфікації, але там "Базель" програв румунському "Клужу", і Салах почав шкодувати про свій вибір. Єгипетським журналістам він казав, що вибрав "Базель" лише заради Ліги чемпіонів.

Але довелося працювати у швейцарському чемпіонаті. Салах видав потужний сезон - забив 10 м'ячів, зробив 11 гольових передач, дуже несподівано виграв з "Базелем" титул (чемпіонство "Базеля" взагалі неймовірно рідкісна штука) і отримав приз найкращому молодому гравцю Швейцарії. На гала-вечорі Мохамед поцілував у щоку дівчину, яка вручала приз, а наступного дня здивовано читав єгипетські газети: там Салаха малювали аморальним ненависником традиційних цінностей. Салах тільки дивувався реакції: "Де би я не був у Швейцарії, мені аплодують, поки єгипетські фанати ненавидять мене".

Мусульманські та політичні цінності б'ють і по самому Салаху. У 2012-му "Базелю" випало грати у кваліфікації Ліги чемпіонів з ізраїльським "Маккабі", і Салах, який керується конфліктом Ізраїлю та Палестини, сказав, що відмовляється тиснути руки гравцям "Маккабі". Спочатку взагалі думав відмовитися від виходу на поле, але після серії публікацій у єгипетських ЗМІ передумав. Обіцянку Салах дотримав – під час передматчевого рукостискання він присів зав'язувати шнурки, а після стиків та падінь замість рук суперників піднімався за передпліччя. "Базель" виграв, і Салах видав:

"Сіоністський прапор не повинен заплямувати Лігу чемпіонів".

У Базелі Салах знайшов мечеть, постійно ходив туди молитися, а за 35-градусної спеки відмовлявся пити під час перерви на водопій – казав, що через Рамадан. Харчування в клубній їдальні теж визначив за своєю вірою.

На своє весілля Салах запросив весь Нагріг, а дочку назвав Маккою. Спочатку Мохамед хотів назвати її на честь Мекки – міста, куди хотів здійснити паломництво, а потім подумав, що ім'я дівчинки буде співзвучне з назвою мережі казино "Мекка Бінго". І вирішив змінити написання дочки. Про те, що назву міста через казино не змінюють, Салах навряд чи думав.

Єдине місце, де у Мохамеда Салаха не вийшло – "Челсі". Навряд чи це через те, що власником клубу був Роман Абрамович із ненависними релігійними поглядами. Сам Салах говорив, що приїжджав до "Челсі" дитиною, а Жозе Моурінью не направляв єгиптянина до дорослішання. Мо став найшвидшим гравцем АПЛ за середньою швидкістю у першому ж сезоні (за 20 км/год), але грав мало, шансами користувався рідко. У стилі Моурінью Салаху не вистачало оборонної грамотності – до речі, за її нестачу Салаха вичитував і Клопп – а також банальної фізики. "Він навіть на футболіста не був схожим!" – сміється Філ Томпсон, колишній захисник "Ліверпуля".

Салах протримався в Лондоні лише рік, а потім у "Челсі" раптово вирішили, що Хуан Куадрадо з тими самими проблемами якісно посилить команду. Салаха скинули у Флоренцію, де все відразу пішло, як по маслу. Мохамед став забивати у кожному другому матчі, поклав дубль "Ювентусу", а після голів молився і вказував на номер 74 – кількість загиблих на стадіоні у Порт-Саїді. На початку лютого у Флоренції вже вигадали пісню на честь Салаха, до кінця зими – Salah Pizza в одній із піцерій. У піцу Салаха додавали моцареллу, пармезан, сир із молока буйвола та білі гриби. Влітку 2015-го Салах відмовився грати за "Фіорентину" після відходу тренера Вінченцо Монтелли, утік у Рим, заграв у Лучано Спаллетті, а флорентійську піцу перейменували на честь Паулу Соузи.

Через два роки розриву на фланзі "Роми" Салах перейшов до "Ліверпуля" і знову потрапив у свою стихію. У червоних багато проблем, але атаки з дикою швидкістю стали візитною карткою "Ліверпуля" та збереглися досі. Коли Мохамеду Салаху дають простір, він нещадний і статистика малює єгиптянина головним в атаці. До грудня Салах забив уже 17 м'ячів, хоча після Луїса Суареса ніхто з мерсисайдців не забивав і 15. "Він розумний, і ніхто не може його впіймати", – казав про Салаха Садіо Мане, помічник Мо по вбивчій атаці "Ліверпуля".

 

"То хто ж такий цей хлопець із села Нагріг? Він посміхається. Від вуха до вуха. Вказує пальцями на небо перед тим, як впасти на коліна на газон, щоб подякувати Аллаху за кожен свій гол. Він релігійний, він добрий мусульманин. Він не п'є і не курить, поважає піст, але при цьому божеволіє від кушарі, страви з рисом, макаронами, сочевицею, нутом, часником і гострим томатним соусом. Щоразу, коли його друзі привозять йому цю їжу з Єгипту, він накидається на неї ще в машині і з'їдає все, не знімаючи з голови капюшона, щоб випадково не бути впізнаним. Він небагатослівний. Досить сором'язливий і скромний. Він помірковано користується соціальними мережами та рідко дає інтерв'ю. Його коментарі ніколи не торкаються вибухонебезпечних тем. Вдалині від футбольного стадіону він веде звичайне життя разом з Меккою, Магі та своєю родиною, подалі від яскравого світла софітів та медійного шуму, що заповнює блискучий світ футболу. У нього немає жодних татуювань, він не фарбує та не висвітлює волосся та не носить ірокез. Він щедрий: виділяє гроші та час на благодійність, компенсуючи людям брак турботи від єгипетської держави. Всього двічі він займав певну політичну позицію, коли відмовився тиснути руки гравцям "Маккабі Тель-Авів" і коли обрав 74-й номер ігровим, щоб вшанувати пам'ять жертв безладів у Порт-Саїді".

Загалом можна сказати, що Мохамед Салах — тихий, скромний хлопець, що йде стежкою чесноти. Він не робить революцію у світі і не робить гучних заяв. Однак за короткий, дуже короткий час він став позитивним прикладом для наслідування у світовому масштабі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У мене вкрали дитинство. Ми прокидалися, а їсти на сніданок не було чого"

×