Завтра у норвезькому Холменколлені стартує чемпіонат світу з біатлону. Володимир Бринзак – президент української федерації з цього виду спорту – уже вилетів на місце проведення змагань. За кілька днів до цього дав інтерв'ю нашому сайту.
Назвіть найголовніші проблеми, які вас турбують напередодні старту чемпіонату світу.
- Глобальних немає. Хочеться вдало й без пригод добратися до Холменколена й щоби при цьому ніхто із спортсменів не захворів. Загалом Холменколен – щасливе для України місто. Тут перемагали й ставали призерами Олена Зубрилова, Олена Петрова й Андрій Дериземля. Дівчата й хлопці добре знають трасу та її особливості.
На що розраховуєте? Які завдання стоять перед збірниками?
- Ми ніколи не ставимо конкретних завдань. Наше завдання – якомога якісніше підготувати команду й кожного спортсмена. Як він себе проявить – інше питання.
Якщо жіноча естафетна команда залишиться без медалі, ви спокійно це сприймете?
- Трагедії робити не станемо. Всі живі люди. Та ж Юля Джима мала хворобу легенів. Летіли із Канади на початку лютого, а в неї знову піднялася температура. Вимагати за таких обставин золоту медаль – неправильно.
Чому раніше не виявили хворобу Джими?
- У нас у країні немає спеціалізованих лікарських установ для спортсменів. У Словенії, куди Велепець возив Юлю, є. У Німеччині їх багато. А в нас – катма. Лікуються спортсменки власним коштом.
Українці ігнорують чемпіонат Європи в Тюмені. Чому?
- А чого туди їхати за 5 днів до початку чемпіонату світу – головних змагань року? До того ж суттєва зміна часових поясів може негативно позначитися на спортсменах.
Що з Валентиною Семеренко? У цьому сезоні вона жодного разу не була в призерах індивідуальних гонок.
- Останній рік Валя, фактично, самотужки тягла нашу жіночу збірну. Є чисто психологічні моменти. Організм не може перебувати у постійній напрузі. Валя втратила мотивацію. Це було помітно ще влітку під час передсезонних зборів. Вона не наважилася пропустити сезон, як зробила білоруска Домрачева, і не тренувалася з усією віддачею.
Коли повернеться до змагань її сестра?
- Віта активно тренується з грудня. Була з нами в Антхольці й Поклюці. На чемпіонат світу ми її не беремо, аби психологічно не травмувати. Та її би і не допустили за правилами змагань. Віта має пройти повноцінну передсезонну підготовку і лише тоді заявлятися на серйозні старти. З цієї весни почне тренуватися на повну. Чи матиме мотивацію в 30 років? Хтозна. Сподіваємося, що матиме.
У цьому сезоні ви ще вважаєте Валю Семеренко лідером нашої збірної?
- Ні. Лідер – Олена Підгрушна. Я Валі казав, що у біатлоні немає постійних величин. Все швидко змінюється. Саме ім'я на трасі не працюватиме. Валя пропустила перший передсезонний збір, бо її мама захворіла. Згодом, коли команда поїхала в гори, вона залишилася працювати індивідуально зі своїм тренером. Натомість Олена дуже вмотивована. Я скажу, що такою вмотивованою я її ще ніколи не бачив. Підгрушна рік попрацювала на чиновницькій роботі. Це виявилося найкращим стимулом для повернення в спорт. Минулої весни, ще коли всі відпочивали, вона в буквальному сенсі гарувала. Найняла тренера із фізичної підготовки. У червні, коли вся команда зібралася на перший збір, Олена була готова найкраще. В США під час естафети відіграла в німкені Каролін Хорхлер 30 секунд. Після року без тренувань це велике досягнення.
У попередні сезони Яна Бондар могла виграти ходом у будь-кого, але все марнувала стрільба. Цього року стрільба трішки покращилася, але зникла швидкість. Як пояснити?
- Нічого собі трошки покращилася. На одному з етапів Кубка ІВU Яна пройшла два вогневі рубежі без жодної хиби! На тренуваннях вона одна з найкращих у стрільбі. Щоправда, все ще довго вицілює. Шкода, що психологія не дозволяє реалізувати потенціал на офіційних змаганнях. Однак певний прогрес уже помітний. Якщо вдасться відстріляти без хиб, Яна цілком може стати призером.
23-річна Ірина Варвинець минулого сезону ледь не обігнала швидкісну чешку Вероніку Віткову. У нинішньому вона не надто вражає в швидкості бігу.
- Насправді Ірина тоді обігнала Віткову. Я не думаю, що вона погано біжить. У канадському Кенморі після двох кругів вона випереджала Підгрушну на 10 секунд. Інша річ, що на останнє коло в Іри забракло сил, і вона фінішувала сьомою. Але швидкість у неї є. Треба повноцінно вливатися в команду, а не досі працювати зі своїм тренером. Те саме стосується Артема Тищенка. Колись його називали найкращим молодим спортсменом. Тому Артему теж треба йти в команду.
Всім пам'ятна минулорічна історія із призначенням головного тренера. Спочатку оголосили, що збірну очолить німець Ріко Гросс. Зрештою тренером жіночої команди став словенець Урош Велепець. Як розвивалися події?
- Якби зразу знали, що Урош звільниться – не кликали би Гросса. Ми знали, що Ріко шукає роботу. Зустрілися під час чемпіонату Європи в Естонії, все обговорили. Ріко влаштували наші умови. Але потім росіяни запропонували йому більші гроші. Натомість Велепець 13 років пропрацював у збірній Словенії. Мав певні проблеми у стосунках із лідером – Яковом Факом. Урошу треба було змінити обстановку і він пристав на нашу пропозицію. Ми теж потребували свіжу людину зі сторони.
У Велепеця більша зарплата аніж була в одного з його попередників – Володимира Королькевича?
- Так. Бо вважаю, що він входить до п'ятірки найкращих біатлонних тренерів. За менші гроші Урош не погодився би працювати. Повірте, була не та ситуація, щоби економити. Якби проґавили час, Велепця запросив би хтось із конкурентів.
Він виправдовує аванси?
- На цей момент – так. Ми не дивимося на кількість перемог чи призових місць. Головне – здатність до прогресу кожної спортсменки. Переконуюся, що обраний нами тренер – найкращий варіант. До кожної біатлоністки він знаходить індивідуальний підхід.
У вас не складається враження, що варто росіянам дізнатися, хто тренуватиме Україну, як вони відразу намагаються переманити фахівця до себе? Так було із Королькевичем, так сталося із Гроссом, якому запропонували втричі більшу суму.
- Я цього достеменно не знаю. У випадку із Королькевичем ще невідомо, що було першопричиною наших успіхів. Чи розквіт таланту наших спортсменок, чи методика запропонована тренером. Особисто я вважаю, що перший варіант. Дівчата перебували на піку своєї кар'єри. Звісно, Королькевич розробив цікаву програму тренувань, але не це було основною причиною наших успіхів. Його відхід за рік до Олімпіади не вплинув на виступи дівчат. В Сочі ми вибороли золото в естафеті. Натомість у Росії програма Королькевича не спрацювала й тренер нічого не досяг.
У ваших колег із Росії немає заздрощів до нашого покоління біатлоністок?
- Росіянки мають певні нюанси у підготовці, які шкодять збірній, але я не хотів би обговорювати роботу колег.
Відомо, що російські уболівальники не люблять Олену Підгрушну за патріотизм. Чи є в неї психологічні проблеми під час виступу в Росії?
- Жодних проблем. Олена спокійно на це реагує.
Фахівці стверджують, що перемога в чоловічому біатлоні більш престижна аніж у жіночому. Мовляв, серйозні збірні роблять ставку на виступи чоловіків. Це правда?
- Ну куди ми дінемося, якщо жінки-спортсменки в Україні досягають більших успіхів, ніж чоловіки. І не тільки в біатлоні. Звісно, якщо хтось із чоловіків почав показувати високі результати, то в нього більше надій на успіх. Жінка може одружитися, завагітніти. З чоловіками в цьому плані легше.
В чоловічій команді немає явного претендента на лідерство. На початку сезону покладалися надії на Сергія Семенова. Згодом у Рупольдингу ледве не пробився в призери Дмитро Підручний. На останніх етапах стабільно потрапляв у десятку Артем Прима. Хто може поборотися за медаль?
- Я хотів би, щоб за медаль боровся кожен. Як у жінок. Свого часу в Ханти-Мансійську ми мали бронзу чемпіонату світу. У чоловіків маємо шанси в естафеті. Чи є вони в індивідуальних гонках? Скажімо, Сергій Семенов вважає, що мало тренується і залишається працювати після завершення тренування. Інколи це створює серйозні проблеми – Сергій заганяє себе. Втрачається швидкість, втрачається сила. Під час чемпіонату світу плануємо поговорити із хлопцями. Зараз із ними працює Надія Бєлова. Думаємо в наступному сезоні запросити нового тренера.
На цьому чемпіонаті світу у жіночій збірній не буде жодної натуралізованої спортсменки. Чи означає це, що вперше можемо обійтися власними силами?
- А ми нікого до себе не тягли. Навпаки, це до нас підходять спортсмени й просяться. Нічого поганого в цьому не бачу. Колишні росіяни створюють неабияку конкуренцію нашим спортсменам. Якби не було їх, жіноча четвірка розслабилися. А так боролися за місце в команді.
Мусимо запитати про історію із допінгом Ольги Абрамової.
- Ніхто і не думав робити таємницю. Оля живе із Тимофієм Лапшиним у Москві. Мають там квартиру. Восени вона лікувалася в кардіолога. Той виписав ці ліки. Наші фахівці погодили їх прийом. До 1 січня 2016 цей препарат не був у переліку заборонених. У рекомендаціях зазначали, що він на другий день виводиться із організму. Лише потім ми прочитали додаткові обстеження французьких лікарів, які виявили, що препарат може накопичуватися в організмі. Повторюся, це були ліки, а не допінг. 31 березня ми сподіватимемося, що нас зрозуміють. Шанси на дискваліфікацію 50% на 50%.
Ви 18 років очолюєте федерацію біатлону. Чи можете назвати когось, хто не розкрив свій потенціал?
- Навпаки, вважаю, що в нас розкрилися ті спортсмени, на яких ми не надто й сподівалися. Хвостенко, Яковлєва, Лемеш, Зубрилова.
Зубрилова працює в Білорусі. Не було намірів запросити її в українську збірну?
- Навряд. Олена працює не тренером, а адміністратором.
Взимку біатлон замінює футбол. Де в нашій країні дітям можна зайнятися ним серйозно?
- Дитячі школи є в Тернополі, Сумах, Чернігові, Харкові й Києві. У тому ж Чернігові до нас приходять діти із сіл. Головне – вміти влучно стріляти. Чи є до цього хист, вам скаже після двох-трьох тренувань будь-який тренер із стрільби. Бажано також вміти бігати на лижах.
Президент країни цікавиться біатлоном?
- Минулого року після перемоги Валі Семеренко на чемпіонаті світу в Контіолахті Петро Порошенко вітав її особисто. До мене дзвонили з Адміністрації, запитували номер.
3 
4166
Коментарі