"Найгірший варіант розвитку подій - якщо я все-таки залишуся в боксі"

- Роман, як себе почуваєте?
- Нормально. Зараз нормально. В неділю зміг нарешті вночі заснути. Проспав з дев"яти вечора до 10 ранку. В понеділок - поспав ще. Зараз після двох ночей сну підряд відчуваю себе зовсім іншою людиною. До цього я не спав майже тиждень без перерви.

- Що трапилося?!
- Я не знаю, що трапилося. Просто не знаю. Може, якусь інфекцію підхопив, зараз вже не важливо. Почалося все за два тижні до бою, коли я захворів. Ну, температура - здавалося б, нічого страшного. Поступово прийшов в себе, але тут прийшла пора зганяти вагу. Зігнати потрібно було три з половиною кілограми. Думаю, це поєднання і призвело до такої непередбачуваної реакції організму.

- Почекайте, ви взагалі не спали?
- Вночі взагалі не спав, вдень забувався на якийсь час. Але як можна вдень спати, коли до бою буквально три-чотири дні?! Ближче до ночі приймав до чотирьох доз снодійного, хотів заснути. Я вже ці ночі просто ненавидіти став, вони мені нескінченними здавалися! А вранці вставав і боровся зі сном. І так - з понеділка до неділі.

- І як ви в такому стані вийшли на ринг?
- В роздягальні перед боєм я практично спав, виходив на ринг як сновида. Насправді, це диво, що я протримався до десятого раунду. Ходив по рингу ледве-ледве, удари як ватяні були. Сподівався, що, може, вдасться за очками дотерпіти. Пам"ятаю, благав Бога, щоб допоміг.

- А все-таки були шанси виграти, щось змінити?
- Важко сказати. Признатися, я бій-то майже не пам"ятаю - так, окремі фрагменти. Організм відключився. Я тільки в госпіталі після бою опам"ятався, почав людей впізнавати. А до цього - тільки якісь спалахи. Зараз думаю: добре, що інвалідом не став. На що б тоді моя сім"я жила?

- Ваш промоутер Дон Кінг як сприйняв вашу поразку?
- Не знаю, я з ним ще не розмовляв. Мені розповіли, що він був дуже засмучений. Передали слова, що моя поразка - одна з найбільших невдач для нього за останні роки.

- Ви самі зараз що відчуваєте?
- Образу відчуваю. Біль. Жаль. Боже, як же бездарно і безглуздо я програв! У той самий момент, коли, здавалося, все в моїх руках. Коли тільки-тільки життя почало налагоджуватися.

- Що робитимете далі?
- Зараз відпочиватиму. Через чотири дні поїду додому, до Санкт-Петербурга. Ну, може, залишуся на тиждень - зуби залікувати. Вдома побачу дружину, дітвору. З"їжджу побачити батьків. І почну думати, що робити далі, зважувати варіанти. Поки мені здається, що найгірший варіант розвитку подій - якщо я все-таки залишуся в боксі.

- Чому?
- Тому що мені потрібно годувати сім"ю. Заняттями боксом, як з"ясувалося, я це зробити не в змозі. Не можна стільки років лобом битися в стіну, потрібно піти, спробувати щось ще. Якщо я повернуся на ринг, це означатиме, що нічого в звичайному житті у мене не вийшло, що окрім як битися я нічого не вмію. Безвихідь, коротше кажучи.

- І чим хочете займатися?
- Не знаю. Правда, не знаю. Хочу спробувати себе в іншій сфері. Напевно, абсолютно не пов"язаній з боксом. Мені пропонували вже десятки варіантів тренерської роботи, менеджерської. Але я за стільки років на все це зі зворотного боку надивився достатньо. Як тільки подумаю, що потрібно буде у все це занурюватися. Ні, не хочу.

- І що, от так ось просто підете з боксу?
- Та як просто!? Нічого не просто! Я як подумаю, що, можливо, більше ніколи на ринг не вийду, сльози з очей ллються. У кращій формі, ніж зараз, я ніколи ще не знаходився. Я так багато вмію. Я так люблю бокс. І - треба йти. Ви не повірите, але я сьогодні вранці прокинувся, і так в зал потягнуло!

"Весь спорт"

×