- Андрій, як йде відновлення?
- Зараз відчуваю себе набагато краще. Невелика опухлість поки є, тому ходжу в лангеті. Останній тиждень працював на велосипеді, плавав в басейні, а в середу, думаю, приступлю до бігових вправ. Якщо все буде нормально, можливо, через днів 10-14 приєднаюся до загальної групи.
- Матч 1/8 фіналу Ліги чемпіонів "Ліверпуль" - "Інтер" дивитиметеся з трибуни?
- Напевно. Не люблю такі відчуття. На полі легше, адже в грі не відвідують думки, що міг би допомогти, а не в змозі. Подібне переживав на чемпіонаті світу в Німеччині, коли, отримавши травму, дивився з трибуни зустріч зі збірною Італії. Але нічого, не втрачаю надії. Сподіваюся, скоро знову буду затребуваний клубом і збірною.
- Після останнього матчу з "Челсі" капітан "Ліверпуля" Стівен Джеррард заявив, що прогрес вашої команди порівняно з останніми іграми наявний. Що ви думаєте з цього приводу?
- Чесно кажучи, зустрічі я не бачив. "Ліверпуль" грав в Лондоні, а я в цей період знаходився у іншому місці. Одні кажуть, що наша команда зіграла добре, інші - що були прекрасні моменти, могли забити і виграти. На сьогодні ми, на жаль, через низку нічиїх втратили в чемпіонаті багато очок і йдемо п"ятими. Мову про золоті медалі напевно в цьому сезоні вести вже не доведеться. Зачепитися б за 4-е місце, щоб наступного року грати в Лізі чемпіонів. Але ми ще поборемося за Кубок чемпіонів і за Кубок Англії.
- Які у вас стосунки з тренером "Ліверпуля" Рафаелем Бенітесом?
- Рівні. Він інтелігентний, в пресі про футболістів особливо не розповсюджується. Негативної оцінки взагалі не почуєш. Він викликав мене до себе двічі, коли я не потрапляв в склад. Все обговорили, і, думаю, від цих бесід у нас обох залишилися позитивні емоції. Спортсменові, особливо, якщо він травмований або, скажімо, на нього тисне громадськість, важливо відчувати тренерську підтримку.
- А відчуваєте, як міняється ставлення до вас місцевих уболівальників?
- Вони тут знають всіх гравців в обличчя. Буває, йдеш по місту або сидиш в ресторані, підходять, просять автограф або сфотографуватися. Трішки напружує, але що поробиш. Я не чув, щоб вболівальники відзивалися про мене негативно, дорікали, що погано граю або не повністю викладаюся на полі. У пресі теж не зустрічав різких виразів, ніхто не говорив, що, наприклад, купивши мене, клуб зробив помилку.
- Андрій, перед матчем збірної України з Кіпром Олексій Михайличенко з вами зв"язувався?
- Перший раз ми розмовляли з тренером національної команди до того, як я отримав травму. Тоді навіть квитки на виліт в збірну вже замовив. Потім ми з Олексієм Олександровичем спілкувалися, коли проходив турнір в Ізраїлі - через 2-3 дні після того, як я отримав травму і був відомий діагноз. Приємно, коли тренер дзвонить і підтримує травмованого гравця. Тим паче, що цей фахівець тільки приступив до роботи в національній команді.
Сам матч з Кіпром я не дивився, але багато чув і читав про нього. З ким би збірна не грала, думки громадськості завжди розходяться. Хлопці зараз на стадії підготовки, це був перший матч, і ще все попереду. Важливо самим вміти об"єктивно себе оцінювати: добре зіграли - означає добре, а погано - означає погано. Це важливо для вирішення серйозних завдань. До старту у відборі до чемпіонату світу час ще є. Сподіваюся, підійдемо до нього з відмінним настроєм. І з новими ідеями, які, як правило, з новим тренером йдуть потоком.
- Для адаптації в новому клубі важливо знати мову, якою спілкуються футболісти. Проблем зі спілкуванням англійською немає?
- Тут без проблем. З кожним днем все краще розумію англійську - до мене двічі на тиждень приходить викладач. Він, втім, дає базу, а практикуюся, коли приходжу на стадіон, розмовляю з футболістами, людьми, які працюють в клубі. Чи знайшов я тут нових друзів? У мене хороші стосунки з Йоссі Бенаюном, нашими іспаномовними футболістами, які, в основному, спілкуються між собою. Нормально контактую зі всіма хлопцями. Це, звичайно, не збірна, де всі один одного розуміють з півслова, але у нас в команді склалися адекватні клубні стосунки. Ось недавно, наприклад, "Ліверпуль" підписав контракт зі словацьким захисником Мартіном Шкртелом. Так з ним ми можемо поговорити і російською.
- Андрій, вашому синочку вже три місяці. Їм з дружиною комфортно в Англії?
- Зараз дружина в Україні, скоро повинна повернутися сюди. Їй тут важкувато - друзів-знайомих немає, я постійно в роз"їздах, на зборах. Якщо випадають вихідні в "Ліверпулі", збирається національна команда, і я виїжджаю то на 10 днів, то на 12. Тому, звичайно, Юлі складно. Тим більше з маленькою дитиною на руках. Але вона прагне адаптуватися.
- Клуб не допомагає вирішувати побутові проблеми?
- Допомагає. Якщо, не дай Бог, якісь проблеми зі здоров"ям або ще щось, буквально по одному дзвінку все вирішується: поїдуть, відвезуть і все зроблять. Вже перевірено.
- Адаптація в Англії пройшла без казусів?
- Був один. Мені клуб півроку винаймав квартиру. Дитина тоді ще не народилася, і ми з Юлею вирішили, що нам треба орендувати будинок. Хотіли в"їхати туди до нового року і рішуче почали проглядати варіанти. Дуже довго нам обіцяли-говорили-показували - нічого не подобалося. Потім все ж таки знайшли відповідний варіант, домовилися з господарями, і в останню мить, коли треба вже було переїздити, вони нам відмовили. Потім знову погодилися. Ми замовили меблі, я під цей будинок купив більярдний стіл. Зрештою нам це житло не дали. Довелося понервувати, тому що на руках вже була тритижнева дитина. Але все таки знайшли будинок і встигли в"їхати туди до нового року.
- У вас в Англії вільного часу більше, ніж в Німеччині?
- На жаль, рази в два менше. Тому і вийти кудись, подивитися, чим живе місто, особливо не виходить. Зараз збираюся купити нове авто, тому що моя дводверна машина для маленької дитини, зі всіма колясками і сумками, не підходить.
Новая
×
![]()
3 
4166
Коментарі