Боксер української збірної Олександр Усік, який на турнірі з боксу на Олімпіаді в Лондоні завоював золоту медаль у ваговій категорії до 91 кг, здолавши у фінальному поєдинку італійця Клементе Руссо, пояснив свою манеру святкування перемоги.
- У Баку після переможного чемпіонату світу танцювали також самозабутньо?
- Там я видав якусь імпровізацію з голови. А тут цілеспрямовано виконував національний українець танець - гопак з невеликими експромтами на тему. Ви знаєте, давно помітив, що можу легко імпровізувати в танцях. Напевно, позначилося те, що в дитинстві я займався народними танцями, а зараз додав до цієї бази володіння якихось рухів з сучасних танців, брейка... Музика іноді робить з моїм тілом такі речі, що якщо б я міг бачити це з боку, то випав би в повний осад. Ритм включається в моїй голові, і думаю: "Боже, звідки це все?" (Сміється).
- Іноземні журналісти все питають: що символізують ваші з Денисом Берінчиком зачіски?
- Поясніть їм, що це данина козацькому духу, силі, сміливості і витривалості. Козакам чуби були потрібні і для того, щоб в бою відрізняти свого бійця від чужої бусурманської голови яку вони збивали геть козацькою шашкою.
- Чи можна сказати, що у фіналі ви виконали установку тренера?
- Перед боєм розминаючий мене Анатолій Миколайович Ломаченко сказав: "Не женися за цією медаллю, покажи гарний бокс. Бийся так, щоб людям сподобалося. І якщо ти це зробиш, судді все оцінять, і нагорода сама опиниться у тебе на шиї". Як з'ясувалося пізніше, ці слова виявилися золотими.
- А результат першого раунду вас не збентежив?
- Піднатужив злегка, якщо чесно. Я адже "горів" - 1:3, але час показав, що за останні чотири роки я виріс, а італієць, який вибив мене з олімпійського турніру в Пекіні з рахунком 7:4, можливо, залишився на місці.
- Після церемонії нагородження ви, не перестаючи, кусали свою медаль. Не боялися поламати зуби?
- Слухайте, я виконав таку кількість роботи заради її завоювання, що зараз можу легко її з'їсти. Але не зроблю цього, тому що моя донечка Лізонька, з якою я спілкувався, по скайпу, попросила ще після чвертьфіналу: "Тату, привези мені, будь ласка, золото". І я виконав її установку.
- Ви чули, що кричали вам з трибун партнери по команді?
- Пацанів я відчуваю, а чую під час бою тільки тренерів. Що кричали вони? "Три! Саня, три!. Повтор ... Розтягни!". Просили проводити "трієчку", виманювати Руссо на себе, а потім знову робити те ж саме.
- Який із суперників на шляху до фіналу був небезпечніше інших?
- У нашому виді спорту не небезпечних суперників не буває. Вийти на бій, сказавши собі, що цей хлопець слабкий, означає поставити під сумнів перемогу. Якщо будеш когось недооцінювати, вийдеш і вигребешь по самі нікуди.
- Що ви, як капітан команди, зробили для того, щоб підтримати в останній день Олімпіади Василя Ломаченко?
- Молився. Просив Бога дати моєму куму силушки і здоров'я. Тому що я з цією людиною пройшов вогонь і воду. Я завжди за ним тягнувся. Він біг, а я - за ним. Він плив, а я - за ним. Він озирався, я кричав - тут, я тут! Я готовий віддати йому все. Якби це було можна, просто відстебнув б свої руки і подарував йому.
- В аматорському боксі ви досягли того, чого хотіли?
- Так, уже чемпіон всього на світі.
- А що буде через чотири роки?
- Буде серпень 2016-го (посміхається). У мене дочка піде в школу, і я 1-го вересня буду дивитися на неї - з бантиком і дзвіночком. Я розумію, що ви хилите до мого переходу в професійний бокс, але поки що я хочу тільки одного - відпочити. Я з 24 липня жодного разу не їв перше. Блін, мені так набридла ця британська їжа, я так хочу приїхати додому і попросив дружину зробити овочевий супчик. А потім їсти його повільно, з величезним задоволенням. Сьорбати! Їй не подобається, коли я сьорбаю, але я буду це робити, щоб розтягувати свій кайф!
5 
4166
Коментарі
3