"З чемпіната світу привіз сувенір - срібний канадський долар. Перед фіналом у нас були збори в центрі кола, а я в такі моменти завжди стою на колінах. Подивився вниз: "Ого! Монета під льодом!" Канадці на щастя залили срібний долар. І ми тут таки з Іллею Нікуліним змовилися: якщо виграємо чемпіонат, пробиваю лід і дістаю цю монету. Дістати її виявилося легше, ніж я припускав. П"ятою ковзана гарненько приклався - і все. Монету було видно крізь лід, колупав направлено. Потім віддав цей долар Нікуліну, він повинен зробити два кулончика, собі і мені.
Коли прийшов на прийом до президента в лаптях, всі були трохи шоковані. Але це була випадковість - ніякої можливості переодягнутися. Мама, наприклад, потім лише посміялася. А Медведєв, думаю, навіть не помітив мої лапті.
Під шайбу лягаю без страху. А той випадок, коли зуб вибили і п"ятнадцять швів наклали - дрібниця, заштопали прямо в роздягальні. Якщо зараз вставлю зуб і знову в це місце влучать, то відновлювати вже буде нічого. У мене є спеціальний вставний зуб - його надягаю раз на два тижні. Щоб зуби не зросталися.
По життю я дуже довірливий. Нерідко люди цим користуються. Після першого сезону за "Вашингтон" повернувся до Москви, зустрівся зі знайомим хлопцем. Дав йому грошей в борг - і все, з кінцями. Людина пропала. Пізніше знову з"явився - як ні в чому не бувало. Природно, перестав з ним спілкуватися. З тих пір грошей у борг не даю нікому. Хоч просять регулярно.
У Америці жити не залишуся. Там здорово грати в хокей, але жити хочу в Росії. Звичайно, вже освоївся в Штатах, підтяг мову. А перший сезон страшно тягнуло в Москву, дочекатися не міг дня, коли прилечу. Пам"ятаю, сів в літак і на обід подали суп з шматочком бородінського хліба. Як понюхав його, так відразу відчув - я майже удома!" - наводить слова хокеїста "Спорт-Экспресс".
×
![]()
3 
4166
Коментарі