Наші тренери радіють після своїх невдач – 19:00, Україна - Косово

Cьогодні збірна України проведе матч третього туру кваліфікаційного турніру до Кубку світу-2018. У польському Кракові підопічні Андрія Шевченка "приймуть" команду Косово. Поєдинок почнеться о 19:00 за київським часом, наша текстова трансляція стартує о 17:30.

Микола Несенюк перед матчем

Коли не можеш змінити становище, зміни своє ставлення до нього. Так стверджують психоаналітики. Не знаю, чи працював із ними нинішній штаб національної футбольної збірної, але радісні обійми спочатку після нічиєї у Києві із командою Ісландії, а потім після виїзної нічиєї із Туреччиною, вказують саме на це. Нас привчають радіти кожному м'ячу, забитому збірною України, кожному здобутому турнірному балу. А те, що здобуваються очки після ігор із відверто не найсильнішими суперниками, нікого не бентежить. Так само нікого не страшить наша перспектива у поєдинках із насправді кваліфікованими опонентами. На ці поєдинки ще слід заслужити успішною грою у відбірному турнірі.

Турецьке місто Конья, де українці грали проти турків не схоже ані на галасливий Стамбул, ані на дешеві курорти турецького Середземноморя, за якими українці складають своє враження про сусідню країну. Конья – це ілюстрація турецького розвитку, де поруч із європейським комфортом нових житлових масивів співіснують мусульманські традиції. Хоча я не помітив щоб люди у Коньї масово ставали на коліна після заклику до молитви, який звучить п'ять разів на тиждень, а місцеві дівчата хоч і не оголюють ноги, зате усе інше показують не гірше за наших.

Новий стадіон, зведений на додаток до центрального міського, який носить імя Ататюрка, виглядає цілком по-німецьки: саме у Німеччині такі стадіони нині щорічно зводять у паркових приміських зонах. На відміну від стадіонів Стамбулу, затиснутих між житловими кварталами, новий стадіон у Коньї трохи ширший і більш просторий. Всередині усюди кімнати для молитви, тож бажаючи можуть зняти взуття і цілком комфортно воздати хвалу Аллахові.

Попри повні трибуні, які розмахували заздалегідь розкладеними на стільцях червоними турецькими прапорами, тиск глядачів був на кілька порядків нижчий за той, що у Стамбулі на матчі "Бешикташ" - "Динамо". Помітно, що народ ще не вміє уболівати по-стамбульськи, хоча прагне цього.

Так само набагато слабшою за той же "Бешикташ" виглядала національна збірна Туреччини. Це не дивно – у провідних турецьких клубах гру ведуть іноземці, а турки їм підігрують. Приблизно як у наших "Шахтарі" чи "Металісті" дворічної давнини. Здалося, що наші футболісти не чекали такого і довго не могли реалізувати свою перевагу.

Врешті арбітру набридло чекати поки українці заб'ють, і він призначив досить суперечливий одинадцятиметровий на нашу користь. Шоковані турки після цього зовсім розвалилися, і нормальна команда забила би їм ще три, аби зовсім заспокоїти. Збірна України цього не змогла. Причина проста – елементарна незіграність команди, помножена на сумнівні достоїнства окремих новачків та жахливий стан Коноплянки, який разом із Зінченком лише заважав команді атакувати, а у захисті плутався під ногами у чужих і своїх. Після гри турецький тренер Терім більше години пояснював місцевим журналістам провал команди у першому таймі. Наш же тренер виглядав упевненим та задоволеним.

Просто не знаю, що перешкодило нашим журналістам зустріти та провести його з прес-конференції овацією, як це було після матчу проти Ісландії. Може, турків соромилися? У них тренерів, навіть таких, як Терім, прийнято нещадно критикувати.

Згаданий Терім у перерві "освіжив фланги", впустивши двох нових футболістів, які врешті остаточно заганяли наших флангових оборонців. Бутко та Соболь на останніх хвилинах ледве пересували ноги. Наш тренер Шевченко "освіжив" лише один фланг, випустивши на останні десять хвилин Петряка, який, мабуть, ще не оговтався від селфі із самим Руні, тож не бачив ані поля, ані м'яча.

Наші могли відстояти переможний рахунок якби не арбітр, якому набридло чекати поки турки реалізують свою перевагу, і він призначив у наші ворота такий самий сумнівний одинадцятиметровий, як у першому – у ворота Туреччини, і тим самим встановив остаточний нічийний результат, якому так зраділи наші тренери.

В результаті перед грою із Косовим на умовно власному полі збірна України має лише два очки замість шести, які зобов'язана була здобувати навіть у нинішньому своєму стані із Коваленком на полі. Чи будуть наші тренери так само цілуватися після нічиєї із косоварами? Боюсь, що будуть. Бо як там кажуть психоаналітики? Навчись радіти своїм невдачам і будеш щасливим!