Сьогодні, 16 липня, виповнюється 65 років з дня вирішального матчу Кубка світу 1950-го року. Зустріч між збірними Бразилії та Уругваю увійшла в історію під назвою "Мараканасо". Це одна з найбільш драматичних спортивних подій в історії футболу і спорту взагалі. Гра увійшла до Книги рекордів Гіннесса як футбольний матч, який зібрав максимальну кількість глядачів - 199 854.
Кубок світу 1950 проводився за унікальною формулою: єдиний раз в історії чемпіонатів світу не передбачалося фінального матчу. Замість цього 4 команди, що вийшли у фінальну групу (Уругвай, Бразилія, Іспанія і Швеція), розіграли звання чемпіона за коловою системою. За перемогу присуджувалися 2 очки, за нічию - одне.
У перших двох турах фінальної групи бразильці з розгромним рахунком перемогли Швецію (7:1) та Іспанію (6:1). Досягнення Уругваю були значно скромнішими: з Іспанією вдалося зіграти лише внічию (2:2), а Швецію перемогти з перевагою в один м'яч (3:2). В обох зустрічах Уругвай поступався по ходу гри в рахунку своїм суперникам. Таким чином, до третього туру шанси на чемпіонство залишалися тільки в Уругваю і Бразилії, і гра між ними фактично стала фіналом чемпіонату. Щоб стати чемпіоном, Бразилія могла зіграти і внічию, тоді як Уругваю була потрібна тільки перемога.
У таких умовах збірна Бразилії сприймалася як беззаперечний фаворит матчу і була оголошена в ЗМІ чемпіоном світу ще за кілька днів до матчу. З ранку 16 липня почалися стихійні святкування на вулицях Ріо-де-Жанейро. Стадіон "Маракана" був забитий повністю - за офіційними даними, на гру було продано 173 830 квитків, а загальна кількість глядачів за різними оцінками склало від 199 до 210 тисяч (цей рекорд відвідуваності футбольних матчів досі не побитий).
Впевненість уболівальників у перемозі Бразилії поділяли й офіційні особи. Конфедерація футболу Бразилії виготовила 22 золоті медалі (у той час ФІФА не вручала медалі переможцям), була складена пісня в честь бразильської збірної і т. д. Президент ФІФА Жюль Ріме заготовив вітальну промову португальською мовою в честь Бразилії.
Величезну роль в успіху Уругваю зіграв капітан збірної Обдуліо Варела, який зумів налаштувати команду на гру. На передматчевій установці тренер Уругваю Хуан Лопес Фонтану закликав команду грати від оборони. Коли тренер покинув роздягальню, Варела виголосив свою промову, в якій закликав команду грати в атакуючому стилі - інакше її спіткає доля Швеції та Іспанії. Закінчив промову Варела словами: "Хлопці, невдахи не грають. Нехай почнеться дійство!"
Як і передбачалося, матч розпочався з гострих атак бразильської збірної. Захист збірної Уругваю, однак, зуміл їх відбити, і перший тайм закінчився внічию - 0:0. Хоча цей рахунок влаштовував господарів чемпіонату, активність уболівальників дещо знизилася.
Через дві хвилини після початку другого тайму бразильці нарешті забили гол. Обдуліо Варела взяв м'яч в руки і оскаржив гол, вважаючи, що Фріаса перебував у положенні поза грою. Зрештою Варела погодився з голом, поставив м'яч на центр поля і крикнув: "Тепер час перемагати!". Згодом Варела говорив, що його метою було не скасувати гол, а збити наступальний порив бразильців, вивести їх з рівноваги.
Потім Уругваю вдалося намацати слабкості в обороні збірної Бразилії. На 66-й хвилині Скьяффіно зрівняв рахунок. А коли за 11 хвилин до кінця гри Гіджа забив другий м'яч, повністю шоковані вболівальники замовкли. На 200-тисячному стадіоні настала мертва тиша.
Як згодом сказав сам Гіджа, - "Тільки три персони змушували зберігати мовчання Маракану, заповнену 200 тисячами осіб - Френк Сінатра, папа Іван Павло II і я".
Бразильці, намагаючись зрівняти рахунок, завдали 8 ударів по воротах Уругваю, але забити гол не змогли: добре грав воротар Масполі, а десь просто не вистачило везіння.
Після закінчення гри офіційні особи бразильської конфедерації покинули поле, залишивши Жюля Ріме одного з Кубком світу в руках.
"Ніяких святкувань, промов, гімнів, завершальних церемоній не було. Все було забуто. Я стояв, стиснутий натовпом з усіх боків і тримаючи в руці кубок. На моє щастя капітан уругвайців Варела знаходився зовсім поруч зі мною, і я квапливо, як би крадькома, потиснув його важку м'язисту руку і вручив трофей, не зумівши при цьому видавити з себе ні слова", - згадує Жюль Ріме.
22 золоті медалі з іменами гравців бразильської збірної, виготовлені Бразильською конфедерацією футболу, були знищені. Пісня "Brasil os vencedores" ("Бразилія - переможці"), написана за кілька днів до матчу, мала прозвучати після перемоги Бразилії. Але після її поразки пісня так і не була ніколи виконана. У Бразилії скасовали всі святкові заходи, пов'язані з проведенням Кубка світу.
Поразка у матчі, результат якого, здавалося, був зумовлений, стало найсильнішим шоком для всієї Бразилії. Були зафіксовані випадки самогубств, смертей від серцевого нападу. Бразильські футболісти зазнали остракізму - багато хто з них більше не виступа за збірну. Одним з винуватців поразки був оголошений воротар Барбоза, якому пригадували цей матч до кінця життя. У 1993 році офіційні особи Бразильської асоціації футболу не дозволили йому коментувати одну з ігор збірної.
Бразильці прийняли рішення змінити кольори форми своєї збірної - вважалося, що старі кольори приносять нещастя. Повністю білу домашню форму, з невеликою синьою смужкою навколо шиї, поміняли на жовту сорочку з зеленою смужкою та сині труси. Виїзна форма залишилася синьо-білою.
Уругвай - Бразилія 2:1
Голи: Скьяффіно, 66, Гіджа, 79 - Фріаса, 47
Уругвай: Масполі, Матіас Гонсалес, Андраде, Техеро, Гамбетта, Перес, Варела, Мігуес, Гіджа, Скьяффіно, Моран
Бразилія: Барбоза, Аугусто, Жувенал, Бігоде, Бауер, Даніло, Зізіньо, Жаір, Фріаса, Адемір, Чіко
Склад чемпіонів світу
Воротарі: Роке Масполі (Пеньяроль), Анібал Пас (Насьональ)
Захисники: Шуберт Гамбетта, Еусебіо Техеро (обидва - Насьональ), Хуан Карлос Гонсалес (Пеньяроль), Матіас Гонсалес, Ектор Вілчес (обидва - Атлетико Серро), Вільям Мартінес (Рампла Хуніорс)
Півзахисники: Вашингтон Ортуньо, Обдуліо Варела (обидва - Пеньяроль), Родолфо Піні (Насьональ), Віктор Родрігес Андраде (Сентрал)
Нападники: Хуліо Сесар Брітос, Алсідес Гіджа, Оскар Мігуес, Хуан Альберто Скьяффіно, Ернесто Відал (усі - Пеньяроль), Хуан Бургеньо, Карлос Ромеро (обидва - Данубіо), Рубен Моран (Атлетико Серро), Хуліо Перес (Насьональ), Луїс Рихо (Сентрал)
Головний тренер: Хуан Лопес
2 
4166
Коментарі