Майбутній володар "Золотого м'яча" у 17 років забив 5 голів в одному матчі

Через пандемію коронавірусу футбольний сезон спотворений. Імовірно, найкращого футболіста світу та володаря "Золотого м'яча" 2020-го не визначать. Розповідаємо про лауреатів минулого.

У 1964 році "Золотий м'яч" виграв шотландець Деніс Лоу.

У Деніса Лоу було прізвисько - вундеркінд. Він і справді завжди, навіть в зеніті своєї слави, здавався юніором. Важив менше 70 кілограмів, та й зростом не виділявся. Однак володів неперевершеною технікою, швидкістю, відмінним ударом з лівої ноги, майстерно грав головою. Багато зі своїх голів він забив абсолютно неймовірним чином, дотягуючись до м'яча в найкрасивіших акробатичних кидках. На поле він себе не щадив і був справжнім бійцем, які билися до кінця. Тому часто отримував травми, через які часом пропускав найважливіші для своєї команди матчі. Однак траплялося йому не грати і з іншої причини - через дискваліфікацію, тому що він був гарячим гравцем і нерідко вилучався з поля.

Лоу - шотландець, який народився в Абердіні. Тому, на превеликий жаль англійських уболівальників, він грав не за збірну Англії, а за збірну Шотландії, в якій у нього часто не було партнерів, гідних його таланту. І починав він футбольну кар'єру в Шотландії - в дитячих командах Абердіна. В одній з них його якось помітив брат тренера англійського "Гаддерсфілда". Здатного хлопчика запросили в клуб на перегляд, і він так і залишився в клубі. Денісу Лоу тоді виповнилося п'ятнадцять років.

У грудні 1956 він вперше вийшов на поле в основному складі, ставши наймолодшим дебютантом "Гаддерсфілда" за всю історію клубу. У лютому 1957 йому виповнилося сімнадцять, і він підписав свій перший професійний контракт. На честь цієї події "вундеркінд" забив п'ять голів "Вест Гему" в матчі на Кубок Англії.

У "Хаддерсфілді" Лоу грав до 1960 року, коли його придбав "Манчестер Сіті". Але в новому клубі він затримався недовго, перебравшись в 1961 році в італійський "Торіно". Лоу став першим з британських футболістів, за якого іноземний клуб виплатив астрономічну на ті часи суму - 100 тисяч фунтів стерлінгів.

 

Однак і в "Торіно" "вундеркінд" пробув лише до 1962 року. Лоу конфліктував з керівництвом, оскільки воно не відпускало його на матчі збірної Шотландії. Судячи з усього, у Лоу були сильно розвинені національні патріотичні почуття. У збірній же Шотландії він дебютував ще в 1958 році, відразу ж забив гол в матчі зі збірною Уельсу.

Конфлікт з "Торіно" розв'язався тим, що Лоу, тепер уже за 110 тисяч фунтів стерлінгів, придбав "Манчестер Юнайтед", який тоді тренував знаменитий Метт Басбі. "Манчестер" відроджувався після трагедії 1958 року, коли в мюнхенській авіакатастрофі загинули 8 провідних футболістів. Деніс Лоу відразу став своїм у "Юнайтед", і тут пройшли найкращі одинадцять років його яскравої футбольної кар'єри.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Леву Яшину поставили дерев'яний протез. Інших у Радянському Союзі не було

Вперше в футболці "Манчестера" він вийшов на поле 18 серпня 1962 року в матчі з клубом "Вест Бромвіч Альбіон" і відразу ж забив свій перший гол, хоча гра закінчилася внічию - 2:2.

У наступному році "Манчестер" виграв Кубок Англії. Деніса Лоу запросили до збірної світу на матч зі збірною Англії на честь 100-річчя англійського футболу. У 1964 році він отримав "Золотий м'яч" - приз тижневика "Франс футбол" найкращому футболісту Європи.

У 1965 і 1967 роках "Манчестер" ставав чемпіоном країни. У 1968 році вийшов у фінал Кубка європейських чемпіонів, де зустрічався з лісабонською "Бенфікою".

Але як раз цей історичний матч Лоу довелося пропустити через чергову травму. Гру він дивився по телевізору, переживаючи за товаришів, які закінчили основний час внічию - 1:1, але в додатковий зуміли забити португальцям три м'ячі. Два голи в тому матчі були на рахунку Боббі Чарльтона, один - Джорджа Беста.

 

У сезоні 1968/69 "Юнайтед" досяг півфіналу Кубка європейських чемпіонів, в якому зустрівся з "Міланом". Перший матч на "Сан Сіро" завершився з рахунком 2:0 на користь "Мілана", в матчі-відповіді на "Олд Траффорд" перемогу здобув "Юнайтед" з рахунком 1:0 завдяки єдиному голу Боббі Чарльтона. Лоу стверджує, що він забив ще один гол у цьому матчі, коли м'яч після його удару перетнув лінію воріт, але його вибив захисник "Мілана". Однак суддя моменту не бачив і гол не зарахував, тому "Юнайтед" не потрапив до фіналу. Після закінчення сезону Метт Басбі, що був посвячений в лицарі, пішов у відставку з поста головного тренера команди. Після цього почався занепад "Манчестер Юнайтед".

У "Юнайтед" Лоу грав до 1973 року. Новий тренер Томмі Догерті вирішив кардинально оновити склад і звільнитися від вікових гравців, а "вундеркіндові" було вже 33 роки. На той час він провів за "Манчестер Юнайтед" більше 400 ігор і забив 261 гол.

Лоу повернувся в свій колишній клуб "Манчестер Сіті" і вже в наступному, 1974 року допоміг йому вийти у фінал Кубка ліги, де, щоправда, перемогу святкував "Вулвергемптон" - 2:1.

Що ж стосується "Манчестер Юнайтед", то клубу після кардинального оновлення довелося навіть відправитися до другого дивізіону.

Останньою помітною подією в кар'єрі Дениса Лоу стала участь збірної Шотландії, в якій він постійно грав, в Кубку світу 1974 року. У той рік у гордих горян була одна з найсильніших національних команд за всю історію шотландського футболу, і вона змогла, нарешті, пройти відбірковий турнір, чого не вдавалося з чемпіонату 1958 року.

У груповому турнірі шотландці виграли у збірної Заїру - 2:0, і зіграли внічию з югославами - 1:1, і зі збірною Бразилії - 0:0. Ситуація склалася так, що відразу три команди набрали однакову кількість очок. Але шотландці залишилися третіми через гіршу різницю м'ячів, а бразильці і югослави пройшли в наступний етап чемпіонату.

14 червня 1974 року під час зустрічі зі збірною Заїру Лоу провів свій останній матч за збірну Шотландії. У тому ж році він залишив і клуб "Манчестер Сіті".

Від яскравої кар'єри великого футболіста залишилося разом з тим враження якоїсь незавершеності. Всього, що він заслуговував своїм талантом, він не добився. Не грав у фіналі Кубка європейських чемпіонів через травму. Не був чемпіоном світу, а міг би стати їм в 1966 році, якби грав за збірну Англії.

×