152 роки тому народився багаторазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби Іван Піддубний.

Народився майбутній спортсмен та борець 8 жовтня 1871 року в родині спадкового козака Максима Піддубного на Полтавщині в селі Красенівці поблизу Золотоноші, сучасна Черкаська область. Прапрадід Івана Піддубного 1708 року під Полтавою, спільно з козаками Іркліївського куреня лицарства Низового, під проводом Кошового отамана Костя Гордієнка та козацьким військом гетьмана Івана Мазепи, воював проти Московії за суверенну Україну.

Батько Піддубного, Максим Іванович, мав власне господарство. Він був богатирського зросту, наділений великою фізичною силою: сам, без жодної напруги, піднімав п'ятипудові мішки із зерном і кидав їх на віз. З дитинства був привчений до важкої селянської роботи. Іван Піддубний казав, що людиною, сильнішою за нього, був лише батько. Від нього він успадкував високий зріст, неабияку силу і витривалість, а від матері, яка гарно співала, тонкий музичний слух.

Світову славу Піддубний здобув після перемоги на чемпіонаті світу в Парижі 1905 року.

Піддубний був справжньою зіркою циркових арен Америки і Європи. 25 років поспіль залишався непереможним борцем у світі. Відвідав 14 країн на 4-х континентах.

Любив жартувати — давав потримати комусь свою тростину, яка важила 19 кілограмів. У повсякденному житті був спокійним, але виходячи на борцівський килим ставав схожим на звіра. Звання "чемпіона Америки" завоював у 55 років, а спорт полишив у 70-річному віці. Ніколи не палив та не вживав спиртного. У 76 років міг легко зігнути підкову та заплести з двох цвяхів кіску.

Усе своє життя Іван Піддубний щиро любив Україну. Коли при більшовиках йому видали паспорт із прізвищем "Поддубный" і національністю "русский", вимагав замінити паспорт, а після відмови чемпіон власноруч зробив виправлення — "Піддубний" і "українець".

Не оминув Івана Піддубного і жорстокий російський терор. У 1937 році його запроторили до в'язниці Ростовського НКВС. Там чемпіона катували електропаяльником, вимагаючи назвати номери рахунків і адреси закордонних банків, де він міг тримати свої заощадження, нібито отримані під час гастролей. Таких заощаджень у нього насправді не було. Лише через рік звідти його вивела гучна слава непереможного борця та пильна зацікавленість його долею зарубіжної спортивної громадськості.

Під час окупації борець зустрів німця – начальника порту, свого давнього шанувальника. Той розпорядився, щоб Піддубному з офіцерської їдальні привозили додому обід. Щоб прогодувати сім'ю, Піддубний мусив тримати більярдну, викидав звідти п'яних німців. А вони захоплювалися його силою. Пропонували Піддубному виїхати до Німеччини і тренувати там борців. Але він не захотів. Називали його Іваном Великим. Були шоковані, що не боявся носити Орден Трудового Червоного Прапора. Після війни Піддубного звинуватили за співпрацю з німцями. Але доказів не було й відпустили.

В травні 1947 року Іван Піддубний повертався з базару і впав. Отримав перелом шийки стегна. Лікарі тільки розвели руками. Долаючи неймовірний біль він сповзав з ліжка. Йому вдавалося дошкутильгати у двір. Там дружина Марія Степанівна ставила йому лавку і він сидів. 8 серпня 1949 року Іван Піддубний помер. Поховали його в заміському парку. На похороні були навколишні станиці і борці з усього світу. На чорному камені надгробку є напис "Здесь русский богатырь лежит". В 1988 році стелу на його могилі хтось розбив і написав "Хахол-петлюровец!".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер українець, якого визнавали найсильнішим у світі

×