Насамперед ми показуємо гру. Глядачеві має бути зрозуміло, що відбувається на полі в будь-який час. Це найголовніше. Якщо ми відволікаємося від матчу, то стараємося це робити в ігрових паузах. Тоді ми показуємо великі плани і повтори. Дуже важливо в цей момент не пропустити якусь дію. Найбільший провал - показувати повтор, коли на полі забивають м'яч. Іноді таке трапляється. Але в мене, на щастя, такого не було.

Це дуже серйозна помилка, але часто стається так, що її не уникнути. Я в такому разі кажу, що режисерові просто не пощастило. Так сталося, коли "Шахтар" грав на виїзді з "Челсі" в Лізі чемпіонів 2012/13 (3:2 на користь лондонців). Воротар Андрій П'ятов вводив м'яч у гру і зробив це настільки невдало, що м'яч практично відразу опинився в його воротах. Англійці в цей час показували повтор. Там був важливий момент, який потрібно було повторити.

Емоції. Люди дивляться футбол заради цього. Дуже важливо показати не тільки позитивні емоції тих, хто забив, але й реакцію тих, хто пропустив. На цьому контрасті набагато більше емоцій виникає в самого глядача.

Першим показуємо автора гола або передачі, якщо забити м'яч було нескладно. Треба дивитися по ситуації. Потім показуємо емоції тренера. Якщо ключовий гравець чи капітан команди не грає, а сидить на трибуні, то треба "зловити" його реакцію. Коли Даріо Срна дивиться матчі "Шахтаря" на стадіоні, то емоцій у нього не менше, ніж у тих, хто на полі. Є президенти клубів, вболівальники. Це список не за пріоритетністю. Все залежить від того, коли кадри потрапляють у ПТС (пересувна телевізійна станція).

Ми всі ці моменти обговорюємо з творчою бригадою перед матчем. Можна сказати, що ми готуємо фабулу до гри. Ми знаємо ключових людей, які сидітимуть на трибуні, де знаходяться фан-сектора, хто гратиме на полі. Потім оператори пропонують кадри. Коли Україна грала проти Хорватії, то Даріо Срна сидів на трибуні. Дуже радів, коли хорвати виграли (Україна в Києві програла — 0:2).

Залежить від того, як розвивалася гра. Якщо команда вела з рахунком 3:0, потім дозволила супернику зрівняти рахунок, а на 90+5 пропустила четвертий, то такий варіант цілком можливий. А от емоції наставника команди, яка забила м'яч, можна показати вже у повторі. Немає якогось універсального рецепта. Все залежить від конкретної ситуації на полі і від того, як режисер бачить цю монтажну фразу.

Його немає. Це прямий ефір. Все відбувається миттєво. Ти бачиш перед собою певну кількість картинок і відразу обираєш.

На чемпіонаті України ми не працюємо менше, ніж в 9-10 камер. Лігу чемпіонів і матчі збірної України ми знімаємо на 18-22 камери.

Є маленький секрет. Здебільшого я можу сказати, що буде і на яких камерах. Я знаю, куди дивитися найперше, залежно від епізоду. Це досягається командною роботою групи. Режисер залежить від того, що придумають оператори. Звичайно, вони не роботи і треба контролювати всі камери. Ситуації під час матчів бувають різні, і рішення треба приймати за секунди. Моменти, коли забивають м'яч чи не реалізовують пенальті, найдинамічніші в трансляції.

Не потрібно одночасно дивитися на 22 монітора. Я знаю, на що насамперед варто звертати увагу. А чим більше камер, тим більший у режисера вибір. Чому великі спортивні події, такі як фінал Ліги чемпіонів чи Кубка світу, знімають на 40 камер? Щоб ввести вузьку спеціалізацію.

В українській прем'єр-лізі у нас 10 камер, і кожна з них має подвійне завдання. Наприклад, реверсна камера зі своєї позиції знімає гру, а також має встигнути показати реакцію тренера та глядачів. А коли ви маєте 40 камер, то дві з них закріплені тільки за наставниками. Тоді в режисера є можливість показати тренерів в будь-який момент. Є камера, яка знімає тільки глядачів чи загальний план. Коли є чітка спеціалізація, то операторові не треба розпилятися і вирішувати багато завдань за короткий період часу. Це дуже допомагає режисерові ще швидше приймати рішення, адже йому не потрібен пошук і очікування. Ти вже маєш готову палітру кадрів і просто обираєш потрібне, підтримуючи темпоритм монтажу.

На великих матчах ставлять дві камери, які ведуть головних зірок команд. Одна з них зняла знаменитий удар Зідана головою в груди Матерацці. Можливо, цей епізод не зафіксували б, якби не персона Зінедіна. В той момент м'яч знаходився на іншому боці поля, а всі камери працюють за ним. Цей скандальний момент зняла так звана камера Зідана, яка слідкувала тільки за французом.

 

10 операторів, режисер, три оператори повторів, звукорежисер, продюсер трансляції. Інколи ми працюємо ще з режисером повторів. Загалом виходить, що творча бригада налічує до 20 людей. Сюди не входять інженери, які забезпечують технічну частину трансляції.

На матчі Ліги чемпіонів працює більше людей. Тільки операторів близько 20, а операторів повторів шість. Обов'язково потрібен режисер повторів. Самому режисерові нереально якісно зібрати програму повторів за великої кількості кадрів. Тому потрібна окрема людина, яка займається тільки цим блоком. Він обирає послідовність повторів. Виходить, що творча бригада на такі матчі складається близько з 30 людей, включно з двома звукорежисерами та титрувальником.

В Україні з аренами після Євро-2012 стало краще. "Арена Львів", "Олімпійський", ОСК "Металіст" - це стадіони топ-рівня.

Для трансляції важливо, щоб арена мала пристойний і доглянутий зовнішній вигляд. Стадіон не може розсипатися чи бути потрісканим. В Україні на матчі ходить небагато людей, тому зовнішній вигляд сидінь має велике значення. Бігові доріжки і тренерські бокси теж мають бути акуратними. Тут дрібниць не буває.

Ще один важливий момент — це освітлення. Воно має бути достатнім не тільки для гри у футбол. Є окремі вимоги для телебачення. Камері потрібно більше світла, ніж людському оку.

Також потрібно, щоб вболівальники приходили на стадіон. Без цього немає атмосфери, і футбол виглядає зовсім по-іншому.

Якщо футболісти виходять на поле і рефері ухвалює рішення, що гра відбудеться, то трансляція теж має бути. Інша річ, що дуже важко показувати футбол, коли йде сильний дощ. Особливо на стадіонах, які незахищені дахом, і коли дощ падає в напрямку головних камер. Тоді трансляція перетворюється в непривабливе видовище. Вода заливає камери, і картинка виходить відповідна. Нічого з цим не зробиш, адже в зливу камеру заливає швидше, ніж її встигають протирати.

При певних погодних умовах виникають проблеми з передачею сигналу на супутник. Але таке стається вкрай рідко. Трансляція все одно йде і записується в ПТС.

Може зникати електроенергія. Хоча сучасні ПТС захищені від такого завдяки системі безперервного живлення. Навіть якщо на стадіоні виникають проблеми зі світлом, то ПТС якийсь час може працювати автономно і показувати, що матч перервався. На поєдинки Ліги чемпіонів, Ліги Європи і збірної України ми привозимо дизельний генератор, щоб ні від чого не залежати.

Такі речі є. За нормами УЄФА заборонено показувати заворушення на стадіоні, файєри, петарди. Як виняток, ми це транслюємо, якщо матч перервали через це. Але не великим планом, а загальним, щоб глядач зрозумів причину зупинки гри.

Те саме стосується людей, які вибігають на поле під час матчу. Якщо це спричинило зупинку гри, то треба це показати глядачеві. Але ми це робимо загальним планом. Таких людей не прийнято показувати великим планом, щоб нікого не заохочувати. Ми можемо це зняти і передати потім на канал для сюжету чи програми, але в прямій трансляції ми цього не показуємо.

У міжнародних трансляціях ми стараємось не демонструвати якісь політичні чи провокаційні речі. Це регламентується нормами УЄФА та ФІФА, які виступають за "Футбол поза політикою".

Все найцікавіше відбувається на полі. Наше завдання - нічого не пропустити і все показати, - сміється. - У ПТС ми працюємо спокійно і зосереджено, не виявляючи емоцій.

10 років тому, коли рівень телевізійної техніки в країні був трохи гіршим, могло зникати живлення. Тоді трансляція припинялася, і за цей час команда забивала кілька м'ячів.

Дуже "весело" для режисера, коли перебивається кабель головної камери, з якої ведеться 90 відсотків трансляції. Тоді проявляєш винахідливість. У мене таке було на матчі в Кропивницькому. На п'ятій хвилині пропав сигнал із головної камери. Довелося виявити гнучкість у монтажі, щоб показати глядачам гру.

 

Залежить від гри. Ми лише інтерпретатори, які показують телевізійну версію того, що відбувається на полі. Ми нічого не можемо додати чи прописати сценарій, вплинути чи розважити глядача більше, ніж пропонує гра. Якщо матч не дуже яскравий, то футболісти самі весь час дивляться на годинник, коли це все закінчиться.

Коли грають хороші команди, якість гри висока і багато емоцій, то матч пролітає дуже швидко.

Ми бачимо набагато більше, ніж людина, яка сидить на стадіоні. Але ми не можемо замінити телеглядачеві емоцій, які отримує вболівальник на трибунах. Це неможливо, хоча ми намагаємось це зробити всіма можливими засобами.

Ми беремо на себе велику відповідальність, адже вирішуємо, що глядач дивитиметься. Сидячи на стадіоні, ти можеш краще зрозуміти гру. Ти сам обираєш, за чим тобі слідкувати на полі. Я знаю, що люди приходять на стадіон з біноклями, сідають на протилежні до лавок запасних місця і слідкують, які наставник готує заміни, як реагує на різні моменти.

Він зобов'язаний спробувати це зробити. Але це неможливо. В таких випадках ми намагаємось розважити глядача і давати більше повторів. Шукаємо якісь цікаві речі на трибунах, лавах запасних чи на полі. Намагаємось більше монтувати, щоб у глядача виникала ілюзія динаміки.

Якщо говорити про українську прем'єр-лігу у плані видовищності, то дно ми вже пройшли. Воно було минулого сезону. Я працював на кількох відверто нудних матчах. Називати команд не буду, але я їх досі не люблю. Один удар по воротах за гру - і все. Як тут розважити глядача? Хіба показувати мультфільми, поки футболісти ходять пішки.

У цьому сезоні люди на стадіони більше ходити не почали, але сама гра стала цікавішою і нудних матчів поменшало. Я тут маю на увазі не якість гри. Ми розуміємо, в яких реаліях ми живемо. Хочеться попросити, щоб футболісти грали так, як вони вміють. Але нехай вони це роблять з пристрастю та емоціями. Хай в них щось не виходить, але це не повинен бути матч з фіксованим результатом і з людьми на полі, яким байдуже. Треба, щоб команди грали щиро.

Ми сюди не привеземо Мессі чи Роналду. І не потрібно. Нехай молоді українські футболісти ставлять собі завдання вирости і стати новим Шевченком, Ярмоленком чи Коноплянкою.

Найстрашніша річ будь-кого, хто хоче обманути, — це великий план. У робочому процесі нам важко визначити, чи матч договірний. Навіть потім, коли переглядаєш гру, важко сказати - футболіст помилився зумисне чи це випадковість. Це справді важко довести.

Але якщо гравці не б'ються за результат, у них немає вогню в очах та емоцій, то це неможливо приховати. Хіба показувати футбол однією камерою на загальному плані.

Позитивно. Арбітр — це людина. І вона може помилитися. Суддя в полі і асистенти на лініях мають миттєво приймати рішення. Бувають такі моменти, коли розібратися в них за межами людських можливостей.

Ми ставимо стопкадр на повтор. Футболіст може бути в офсайді на півголови чи півстопи. Як лайнсмену точно визначити - було положення поза грою чи ні? Більше за відчуттями. Тому людині потрібна допомога техніки.

У футболі немає зупинки часу, як в хокеї чи баскетболі. І це основна проблема. Але якщо посадити кваліфікованого відео-асистента, який вміє грамотно працювати з системою, то здебільшого можна витрачати до 10 секунд на розбір епізоду. Інша справа, що VAR (video assistant referee) — це не панацея. Відео для системи знімає телебачення. Епізод може бути просто не зафіксований з потрібною величиною, щоб однозначно визначити, чи було порушення. Це менше стосується положення поза грою. Зараз ми на всіх трансляціях ставимо офсайдні камери. Тому можна легко сказати, був офсайд чи ні.

Система Hawk-Eye непогано себе показала. Арбітр миттєво отримує сигнал - був гол чи ні. Це в нього висвічується на годиннику. Ця система дуже дорога, але вона того коштує.

Іноді відчуття та інтуїція арбітра можуть бути точнішими, ніж перегляд відеоповторів. Вони не завжди дають правильного розуміння ситуації. Відео-асистенти мають це розуміти і вчитися дивитися епізоди в повторі. Я далекий від того, щоб це робили арбітри, які раніше судили в полі.

 

Мені б хотілося більше камер, щоб охопити більше учасників і подій матчу. Наприклад, було б цікаво зняти, як команди готуються до гри в роздягальні. Футбол дуже закритий. У НХЛ знімають, як хокеїсти одягають екіпіровку. Час зйомки в роздягальні лімітований, але все одно це дуже цікаво. Трансляція з тунелю — це теж спроба заглянути за лаштунки і крок вперед у футболі.

Я взагалі за те, щоб тренери давали бродкастерам коментарі навіть під час матчу. Це ще більше допомагає розкрити драматургію зустрічі. Ми весь час в пошуку чогось цікавого, а тут є можливість отримати інформацію з перших уст.

Було б класно знімати передматчеву установку, хоча я розумію, що це неможливо і такого ніколи не буде. Така зйомка може вплинути на спортивну складову.

З іншого боку, численними камерами та інтерв'ю ми можемо порушити якесь таїнство і футбол матиме менше загадок.

Стається так, що він підхоплює думку трансляційної бригади. Або навпаки. Коментатор хоче щось сказати. Якщо є така можливість, то ми монтажем підхоплюємо його думки. Але в ідеалі, все має бути зроблено синхронно. В цьому напрямку нам ще треба працювати. Нам поки бракує практики взаємодії між режисером і коментатором на стадіоні, адже матчі часто коментуються з телецентру.

В Англії режисер і коментатор постійно підтримують зв'язок. Вони працюють у парі. Це взагалі окреме мистецтво.

В'ячеслав Грозний. Особливо, коли працював в ужгородській "Говерлі". Він чудово розуміє, що таке телебачення і коли його знімають. Як правило, тренери відразу реагують на якісь моменти в матчі. В'ячеслав Вікторович не такий. Оператори розповідали, що він чекає поки камера повернеться і почне його знімати. Тільки тоді Грозний падає на коліна і хапається за голову. Ми зняли такий момент в Ужгороді. В'ячеслав Вікторович — дуже яскравий персонаж. Нам би таких побільше у футболі.

Наставник "Олімпіка" Роман Санжар, навпаки, дуже спокійний і флегматичний. Фактично, він не показує емоцій. Команда забиває, пропускає, програє 1:4 "Ворсклі", а Санжар завжди однаковий. Але великий план все одно потрібний, щоб розібратися в його внутрішньому стані. Вважаю, що він один з найперспективніших українських тренерів. Особливо, якщо подивитися, з кого і як він будує команду. Але "повеселити" глядача там немає чим.

У мене є улюблені стилі показу і улюблені режисери. Мене дуже вразив фінал Ліги чемпіонів-2013 у Лондоні. "Баварія" перемогла дортмундську "Боруссію" - 2:1. Вийшла дуже хороша гра, а трансляцію проводила англійська бригада. Це була чудова трансляція з погляду монтажу і якості розбору ситуацій. Вона передала повну гаму емоцій. Драматургія матчу була чудово відтворена.

Ще мені дуже сподобалась трансляція, але не результат матчу Франція — Україна у плей-оф Кубка світу-2014 (українці програли 0:3). Це найвищий рівень телевізійної трансляції. В мене є кілька матчів, записаних на диски. Час від часу я їх переглядаю.

Рівень трансляцій в Україні якісно змінився після матчу кваліфікації Ліги Європи "Металіст" - "Евертон", який пройшов у Харкові 2007 року. Це був божевільний поштовх і обмін досвідом з англійськими колегами. Ми тоді вперше побачили, як вони працюють зсередини. 50 відсотків творчої бригади складали англійці, інші 50 - українці. Ми зрозуміли, що їх принцип побудови роботи кардинально відрізняється від того, до чого ми звикли. Можна сказати, що ми вчилися в англійців. Ми підозрювали, що так правильно, але зустріч з іноземними колегами відкрила очі.

2013 року Україна грала проти Англії (0:0) у відборі на Кубок світу-2014. Телекомпанія ITV найняла нашу групу, щоб провести трансляцію матчу для Англії. За шість років ми пройшли шлях від "Ми приїдемо і проведемо трансляцію" до "Покажіть нам, будь ласка, матч. Ми вам довіряємо". Я ледь з розуму не зійшов. ITV — це загальнонаціональний канал і дуже серйозний рівень.

До всього, на гру приїхав Джон Воттс - легенда англійського спортивного телебачення. Він отримав нагороду BAFTA за трансляцію фіналу Кубка Англії на "Вемблі". В матчі була драматична ситуація, пов'язана з одним із футболістів. Воттс розкрив цю драму і розповів людську історію.

Англійці вміють не тільки цілісно показати матч так, що тобі все було зрозуміло. Вони можуть змусити вас співпереживати, розкрити драму окремої людини, команди, вболівальників чи навіть цілого міста. Вони вміють правильно розподіляти акценти і показувати потрібні кадри в потрібний час. Це велике мистецтво.

Трансляцію проводить команда, а не одна людина. Режисер — це важлива фігура. Від нього залежить прийняття головних рішень, але без команди нічого не вийде. Все, як у футболі. Всі у трансляційній групі важливі, в кожного своя роль і кожен на своєму місці приймає рішення, які в підсумку впливають на те, що побачить глядач.

Оператор кожну секунду приймає рішення, що і як йому зняти. Це взагалі ключова позиція на всіх подіях. Оператори повторів мають миттєво оцінити ситуацію і обрати найкращий ракурс з потоку відео з різних камер. Продюсер, фломенеджер, титрувальник, звукорежисер, коментатор, коли він на стадіоні, - це все одна команда.

Комунікація має бути дуже ефективною і чіткою без ліричних відступів. У нас немає часу щось довго пояснювати. Все відбувається за командами на рівні спецназу. Також має бути порядок. Ніхто не вболіває. Ми не дивимося матч, а працюємо. Ми маємо зробити так, щоб глядач побачив все. Якщо ми почнемо вболівати в ПТС, то глядачі ні хріна не побачать. Тому під час роботи в нас панує порядок, тиша і спокій. Найкраще, що можна зробити у критичній ситуації — це залишатися спокійним.

У 2010-2011 роках, коли ми вже зрозуміли, як треба працювати, представник УЄФА зайшов до нас у ПТС і сказав: "Англійський стиль роботи, тільки одна людина говорить". Було дуже приємно це почути.

Наша бригада вже разом 10 років. Я особисто працюю з трансляціями з 2000 року. Був практично на всіх позиціях, окрім оператора.

Буває, що шість днів з семи я проводжу в ПТС. Ми працювали на матчах Ліги чемпіонів, Ліги Європи, проводили трансляцію церемонії "Футбольні зірки України-2017" і показували тур чемпіонату України. Важко через переїзди. Але не можу сказати, що робота набридає.

Ми довгий час вчилися працювати бригадою. І в якийсь момент ми почали отримувати задоволення від своєї роботи.

Вони по-іншому дивляться на футбол. Тренерам цікаве технічне відео для аналізу. Але відгуком від арбітрів та наставників можна вважати їх ставлення до телебачення. Сім-вісім років тому воно дуже змінилося. Раніше вони дивилися на нас зверхньо. Але з часом зрозуміли, що люди, які займаються трансляціями, розуміють гру і знають правила. Зараз є відчуття поваги до нас і нашої роботи. Особливо від арбітрів. Вони знають, що ми даємо хороші повтори моментів.

В якийсь момент на канал почали приходити хороші фідбеки від УЄФА. Там дуже серйозно слідкують за контролем якості трансляцій. Особливо це стосується Ліги чемпіонів. Якщо вони не відповідають рівню, то може дійти до того, що каналові не продадуть прав на матчі. Один із відгуків від УЄФА я ледь в рамку не поставив. Він прийшов за матч Ліги чемпіонів "Динамо" - "Бешикташ" (6:0). Джон Воттс нас дуже похвалив за цю трансляцію. Зазначив у звіті для УЄФА, що вона була "дуже хорошою". Якщо англієць так пише, то це означає, що трансляція справді вдалася.

До якогось часу глядачі були категорично незадоволені якістю трансляцій. З часом критика зникла і люди почали обговорювати футбол. Ми навіть жартуємо, якщо про нас не згадають, то це означає, що трансляція була хорошою.

На фіналі Ліги чемпіонів у Києві. Хоча це неможливо. На матчі працюватиме окрема європейська бригада, яка має постійну практику роботи на трансляціях від 30 камер. У нас в країні немає подій такого масштабу, щоб ми мали досить практики. Матчі, які ми показуємо, не вимагають таких ресурсів.

Ми могли б провести трансляцію фіналу Ліги чемпіонів, але цьому треба вчитися. Мені також цікаві інші види спорту. Я б хотів показати хокей. Дуже люблю цей вид спорту.

Перестав вболівати, коли почав працювати на трансляціях. Я вбив у собі вболівальника. Вболівальницькі симпатії заважали працювати. Подобається будь-яка команда, яка намагається грати в цікавий футбол. Теперішній "Манчестер Сіті" просто зачаровує. Подобалася "Сталь" Егіше Мелікяна. Він намагався поставити гру молодим хлопцям.

Також подобається "Динамо" в Лізі Європи. Команда відігрувалася за порожніх трибун. Приємно дивитися на "Шахтар" у Лізі чемпіонів. Не вірив, що "гірники" зможуть вийти з групи. Був шокований після домашніх перемог над "Наполі" і "Манчестер Сіті".

Ідеальний матч для режисера трансляцій — це драма. Спочатку плачуть одні, а потім плачуть ті, хто радів до того. Фінал Ліги чемпіонів-2005 "Мілан" - "Ліверпуль" - це мрія будь-якої бригади.

Дуже люблю ходити на стадіон. Цікаво спостерігати за окремими гравцями і рухом команд без м'яча. Коли не проводимо трансляцію, то збираємось бригадою і йдемо на футбол. Так ми ходили на матч Україна — Франція. Там ми вже дали волю емоціям і випустили з ув'язнення свого внутрішнього вболівальника.

Так. Граємо бригадою, коли є час і можливість між трансляціями. Наші продюсери домовляються з клубами, і нам дають якесь поле чи майданчик. Ми граємо у футбол для себе. А професійно я футболом ніколи не займався. У нас є хлопці, які добре грають. Я їм встигаю тільки по ногах дати чи випадково на п'яти наступити. Потім ходиш і просиш вибачення, - сміється. - Такий мій рівень. Але ми граємо для свого задоволення.