Пітерський "Зеніт" прийняв рішення про достроковий розрив контракту з румунським фахівцем Мірчею Луческу. За підсумками минулого сезону команда здобула бронзові медалі чемпіонату Росії і місце у кваліфікаційному турнірі Ліги Європи сезону-2017/18. Також в сезоні 2016/17 в Кубку Росії команда вилетіла на стадії 1/8 фіналу, а в Лізі Європи зупинилася на стадії 1/16 фіналу. У липні 2016 року "Зеніт" під керівництвом 71-річного Луческу виграв Суперкубок Росії.
Для Gazeta.ua ситуацію коментує відомий російський журналіст, редактор відділу "Футбол" видання "Спорт день за днем" Алексей Павлюченко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Логічно виправдане рішення": Бишовець прокоментував звільнення Луческу
"Те, що сталося, було абсолютно передбачувано. У Луческу просто не вийшло в "Зеніті". І головна причина, за якої це відбулося - відсутність в Пітері такого господаря, як Рінат Ахметов. Адже сама по собі структура керівництва в "Зеніті" дуже відрізняється від "шахтарської". Після банера на трибунах "Мірча, в Італії твій будинок давно б уже спалили!" будь-який керівник напевно б уже попросив тренера на вихід. Але тільки не президент "Шахтаря". А тут глава "Газпрому" Олексій Міллер, звичайно, любить футбол. Але займається іншими справами. Його ключова полягає в фінансовій роботі. Ну і другий момент - керівники "Зеніта" самі на той момент не знали, потрібен їм Луческу, чи ні. Тому що перша кандидатура в них була Мануель Пеллегріні, екс-наставник "Манчестер Сіті", з яким була домовленість. Потім з'явився Луческу. Можливо, в "Зеніті" вирішили, що на тлі чилійця це - економ-варіант, який знає пострадянський футбол. І зупинили вибір на ньому, при цьому абсолютно не уявляючи, яку в подальшому вибудовувати клубну стратегію. Потім, можливо, з'явилася команда "зверху" про продаж лідерів - Халка, Вітселя й Гарая. З першим "Зеніту" й тренер був не потрібен. Але клуб не знав, як цією виручкою розпорядиться через відсутність чіткої вертикалі управління і тим, що селекцією займалися випадкові люди.
В результаті Луческу виявився з тим складом, який йому запропонували. Зробив пару трансферів, зокрема, Мак і Жуліано, але вони зіграли лише частково. А коли навесні результати команди стали кульгати на обидві ноги - вирішив включити донецьку історію а-ля судді, "Браво, Федерація!", Погані журналісти. Він не врахував те, що тут - не Донецьк, що тут його не будуть з приводу і без такого хвалити й плекати. Отримував по повній. Особливо жорстко йому діставалося від ветеранів "Зеніту". Яким до Луческу немає ніякого діла. Коли обґрунтовано, коли не зовсім, але критика була постійною.
Стосовно допомоги "Спартаку". Я б не сказав, що ця команда в чемпіонаті Росії зараз набагато сильніша. Але навіть такий "Спартак" зумів відірватися від "Зеніта", на 8 очок. Навіть ЦСКА з великими фінансовими проблемами президента клубу Євгена Гинера - і той зумів випередити "Зеніт" в боротьбі за другу путівку в Лігу чемпіонів. Доля Луческу була вирішена. Хоча ще раніше це сталося після того, як стало відомо, що в "Зеніт" повертається на посаду президента клубу Сергій Фурсенко - людина, з яким пітерці в 2008-му році виграли Кубок УЄФА, Суперкубок УЄФА. Відразу було зрозуміло, що він приведе з собою свого тренера, Роберто Манчіні, з яким зараз йдуть переговори. Зрозуміло, що Луческу отримає свою компенсацію - це, за інформацією преси, 2,5 млн євро. Але для "Газпрому" це не принципово. Фурсенко вже в інтерв'ю сказав, що трансферна політика клубу буде агресивною. За Луческу керівники нічого подібного не говорили. А його останні прес-конференції були справжнісінькою агонією, без будь-яких ознак детального розбору гри таким собі серйозним європейським гуру. Це більше мені нагадало поведінку типового радянського тренера. Проте, я не вважаю Луческу слабким фахівцем. Просто він опинився не в той час і не в тому місці, де можна було б себе реалізувати. Можливо, він зможе знайти себе в Туреччині, де його добре пам'ятають за успіхами в "Бешикташі" і "Галатасараї", можливо це буде румунський клуб. Амбіції в цього тренера такі, що сам так просто він піти не захоче.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Луческу висунув серйозну "пред'яву" віце-прем'єру Росії
Що стосується подальшої долі Анатолія Тимощука, то, беручи до уваги виключно професійну складову, зазначу, що Фурсенко - це та людина, яка свого часу запросив Тимощука в "Зеніт" на піку його кар'єри, і що саме завдяки Тимощуку, а не Аршавіну, як писали багато, клуб домігся таких знакових перемог. У структурі клубу місце Тимощуку, думаю, знайдеться. Де саме - поки складно сказати. Може, це буде фарм-клуб, може клубна академія, де Луческу собі, за його словами, не знайшов жодного гравця, який би йому підходив. Я не вірю, що при професійному підході таке можливо", - вважає журналіст.
Мірча Луческу очолив "Зеніт" в 2016 році після 12 років роботи в донецькому "Шахтарі". З українським клубом тренер 8 разів вигравав чемпіонат країни, 6 разів Кубок України, 7 раз Суперкубок України. У сезоні 2008/2009 "Шахтар" Мірчі Луческу виграв Кубок УЄФА - перший в історії незалежної України єврокубковий трофей.
Незважаючи на це, навряд чи існує велика ймовірність повернення румунського фахівця в "Шахтар". У всякому разі, такий висновок можна робити, виходячи з останнього інтерв'ю президента клубу Ріната Ахметова. Він ясно дав зрозуміти два моменти. Це, по-перше - відсутність серйозних претензій до діючого головного тренера Пауло Фонсеки. А по-друге - і це головне - для господаря "помаранчево-чорних" зараз першочергове завдання утримати інфраструктуру клубу в умовах життя на валізах. Що має на увазі режим жорсткої економії і неможливість як раніше задовольняти чиїсь "бразильські" запити.
3 
4166
Коментарі